Володимир Винниченко. Федько-халамидник

Кожне з наведених у збірці ранніх оповідань Володимира Винниченка «Федько-халамидник» — це зворушлива і яскрава розповідь про драматичну долю людини. Письменник із симпатією змальовує і простих «маленьких» людей, які є носіями найкращих начал народного буття («Федько-халамидник», «Раб краси»), і людей освічених, романтичних і водночас рішучих у відстоюванні високих ідеалів («Момент», «Зіна»). Разом з тим він далекий від сентиментального замилування і часом безжально сатиричний у зображенні рідного українства, проявів самозакоханості чи пристосуванства («Уміркований» та «щирий»). Ці оповідання належать до найкращої частини творчої спадщини письменника та зберігають свою худож­ню цінність і сьогодні.

«Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти — граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами».