промоція

#chitachi у київській школі: читання від директорки й танці з книжками

19.12.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Усі ми чудово знаємо, що заохотити сучасних учнів до читання – справа не така вже й проста. Книжці важко конкурувати з сучасними, технологічними формами медіа, до яких так активно тягнуться діти. Дається в знаки також і розвиток кліпового мислення, яке не дозволяє довго концентрувати увагу на чомусь великому та довгому, а книжки дуже часто потребують часу. Що ж з цим робити? Один зі способів – підходити до популяризації креативно й нестандартно. наприклад так, як це роблять у київській гімназії-інтернаті №13, #chitachi – це проєкт, який поєднав у собі ненудну бібліотеку для учнів, арт-простір з книжками та екраном для відеопереглядів, а також зручне місце для зустрічей та обміну думками про прочитане. 

Читомо розпитало букблогерку, ініціаторку проєкту та керівницю літературного гуртка гімназії Ірину Юрченко про 5 кроків, які ламають стереотипи про «нудну» літературу в школі й заохочують до читання дітей і навіть вчителів.

 

Крок №1. Відкритий простір, створений разом з учнями

Спочатку ми хотіли робити #chitachi «закритим», тобто для тих, хто зацікавлений. Такого приміщення в школі не знайшлося, тому простір став відкритим – в одному з холів школи. Зараз я розумію, що зробити щось подібне закритим – було б величезною помилкою, адже туди б ходили лише ті, хто читає. Наразі в «читачах» тусуються всі  на перервах, під час роботи гуртків чи на різноманітних заходах. Таким чином книга стала ближчою для тих, хто нею не цікавився.

Простір створювався разом з учнями. Ми вигадали свій дизайн, школярі обирали цитати різними мовами, що мали прикрасити стіни, а також малювали їх самі, з моєю допомогою, іншими вчителями, завучами та навіть директоркою. Така робота не тільки захопила, зацікавила підлітків, а й зблизила з тими,  кого звикли боятися.

 

Крок №2. Неформатні читання з вчителями і директоркою

Аби показати дітям те, що книга – це не тільки шкільна програма (яку, відверто кажучи, багато хто недолюблює), ми почали проводити різноманітні читання у просторі. Наприклад, вчителька літератури періодично влаштовує в #chitachi уроки. Без зошитів, конспектів та довгих лекцій, з можливістю для учнів сидіти так, як хочеться та говорити, що спаде на думку. Подібні уроки – це спільні читання та жваві обговорення.

 

Для малечі знайшовся простіший варіант: їм читає директорка. Після активного уроку (наприклад, фізкультури) чи прогулянки на вулиці, вони зручно розташовуються у просторі й хвилин 10-15 слухають казки у виконанні директорки. Це не тільки викликає інтерес до читання, а й ламає стереотип: директор – це не зла «тьотя» з кабінету, в який краще не заходити.

Ще одна ідея для молодших класів – інтерактивні читання. Одна з мам організовує для наших дітей подібні заходи. Не секрет, що багато дитячих книжок пропонують читачеві щось більше, ніж просто текст і картинки. Віммельбухи, книги-квести, доповнена реальність чи детективи з питаннями та завданнями. Ми цим всім активно користуємося.

 

Читайте також: Живий дитліт: як оживають книжки завдяки технологіям

Щоб надихнути на читання ще й працівників школи, ми створили #chitachi у вчительській. Невелика шафа з різноманітними книжками й дуже проста процедура, щоб їх взяти – просто записати своє прізвище. Без формулярів і строків здачі, на довіру. Таким чином, вчителі часто читають те саме, що й школярі. Це дає можливість обговорювати прочитане, ділитися думками та рефлексіями. Двері кабінету директорки завжди відчинені для тих, хто хоче поговорити про книжки. І таких вистачає.

 

Крок №3. Презентації книжок у форматі playback-театр

Чудова ідея видавництва «Академія», які й започаткували у нас цю традицію, – підходити до заходів креативно. Погодьтеся, просто послухати письменника захоче далеко не кожен учень, а от внести щось своє у твір – інша справа. Схема проста: автор зачитує заздалегідь обраний уривок тексту, а потім пропонує слухачам обіграти його за ролями з можливістю дофантазувати, змінити хід подій на свій лад. Такий інтерактив добряче розворушує аудиторію, спілкування учнів з письменником стає менш офіційним, а книжка зацікавлює. Ба більше, автор може інакше подивитися на свій твір – зі сторони читача.

 

Крок№4. Відео з українською поезією

З початку навчального року в нашій школі працює театральний гурток. Моя колега провела пробне заняття з акторської майстерності через вірші українських поетів. Учні спробували подавати давно знайомі класичні твори з новими емоціями та акцентами. Як результат – тепер знімаємо відео з українською поезією на наш канал на Youtube.

 

У нас є свій книжковий блог на Youtube, де школярі діляться враженнями про прочитане. Я лише знімаю і монтую, все інше діти роблять самі: обирають книжку, читають її, пишуть орієнтовний план-сценарій для відео. Спочатку у нас було лише троє оглядачів з 8-го класу. Потім до них долучився один з 2-х класів (і їх там аж ніяк не троє), наразі 5-й готується до своїх зйомок. Учням цікаво вести блог, а ми це тільки підтримуємо.

 

Крок №5. Танцювальний челендж

На початку року ми виклали в мережу відео нашого челенджу – танці з книжками (замість зірок). Постановка – справа наших хореографів, ідею запропонувала ініціативна мама. На відео можна побачити учнів 2-х, 3-х і 7-х класів. Танцювати дітей ніхто не змушував (це наш принцип – без примусу), та усі зустріли ідею з великим ентузіазмом. Діти багато тренувалися, а відео знімалося не за один день і навіть тиждень. Наразі маємо 2 тисячі переглядів і купу щасливих дітей, що готові творити щось ще.

 

 

Читайте також: Було і стало: як змінилася Дитяча бібліотека на Подолі