LGBT

ЛГБТ у світовій літературі: античні міфи, класика та дитячі казки про пінгвінів-геїв

15.07.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Теми сексуальної освіти і гендерної рівності в Україні досі сприймаються неоднозначно та провокативно. Література, у якій висвітлюються аспекти сексуальності, тілесності, життя ЛГБТ, гендерна самоідентифікація та сексуальна орієнтація, все ще викликає суспільний резонанс та провокує скандали. Представники праворадикальних організацій та релігійних об’єднань, які позиціонують себе як прихильники «традиційних сімейних цінностей», нерідко вбачають у таких книгах «пропаганду збочень» та контент, який потенційно може нашкодити дітям у процесі формування їхнього світогляду.

Насправді ж такі теми в літературі — зовсім не новинка. Секс, одностатеве кохання та тілесні аспекти активно досліджували автори з різних епох та культур — від Античної Греції й до сьогодення. Читомо у партнерстві з Freedom House публікує фінальний матеріал із серії про ЛГБТ-літературу, який розповідає про розвиток цього книжкового напрямку в Україні.

Найдавніші уявлення про сексуальність та ЛГБТ

Чи не найдавнішими літературними джерелами, у яких згадуються гомосексуальні стосунки, є праці таких античних авторів як Ксенофонт, Геродот, Платон і Афіней. У видатній поемі Гомера «Іліада», зокрема, згадується про тісні стосунки між Ахіллом і Патроклом.

 

Можна віднайти чимало таких сюжетів у легендах та міфах древнього Риму та Греції. Ледь не весь пантеон Олімпу був задіяний у гомосексуальних зв’язках. Мав гомосексуальні стосунки також і герой Геракл — він закохався у свого зброєносця Гіласа, разом із яким брав участь у поході проти аргонавтів, а також у свого племінника Іолая.

 

Досить розповсюдженими у античні часи були також і гомосексуальні стосунки між дорослими чоловіками та молодими хлопцями — окрім власне сексуального підтексту такий формат стосунків мав також і виховну, просвітницьку функцію. Дорослі чоловіки виступали для юнаків свого роду наставниками.

 

Іфіс — персонаж давньогрецької міфології родом з Феста, що на острові Крит. Її батько, Лігд, хотів, щоб народився хлопчик, тому якщо народиться дівчинка, пригрозив вбити дитину. Через це мати виховувала доньку як хлопчика, а коли їй виповнилося 13, Іфіса заручили з дівчиною на ім’я Іанфа. Іфіс справді покохала свою супутницю. Що більше наближався час весілля, то сильніше мати Іфіс благала богиню Ісіду перетворити доньку на хлопця. Зрештою її бажання справдилося і молодята щасливо одружилися.

 

Окремої уваги варта історія Гермафродита — це персонаж давньогрецької міфології, син Афродіти та Гермеса, який мав фізіологічні ознаки і чоловічої, і жіночої статі. За однією із версій, Гермафродит уже народився таким, а за іншою — боги злили його в один організм із закоханою в нього німфою Салмакідою. Саме завдяки його істороії згодом поняття «гермафродитизм» стануть активно використовувати у медицині та біології. Сьогодні на заміну цьому терміну прийшов інший — «інтерсекс-люди», тобто ті, хто має біологічні ознаки і чоловічої, і жіночої статі.

У літературі часів Ренесансу тема сексуальності та гендеру піднімається, зокрема, у творах Шекспіра, таких як «Венеціанський купець» та «Дванадцята ніч». Гомосексуальність у поемах англійського драматурга Крістофера Марло, таких як «Геро і Леандр» та «Едуард ІІ».

 

Не менш значущим для просування ЛГБТ-літератури стало і ХІХ століття: автори, як Артюр Рембо, Уолт Вітман, Оскар Уайльд, Марсель Пруст, Емілі Дікінсон та Вірджинія Вулф згадували про ЛГБТ у багатьох своїх творах. Так, наприклад, роман Вірджинії Вулф «Орландо», вперше опублікований у 1928 році, навіть через 90 років після цього, у 2018-му, авторка The Guardian Дженет Вінтерсон називатиме «транс-тріумфом».

 

Є також чимало статей і досліджень, які описують латентну гомосексуальність як характерну рису для класичної російської літератури. Так, наприклад, російський інтернет-ресурс «Музей истории ЛГБТ в России» згадує щоденники письменника Льва Толстого.

 

«У чоловіків я дуже часто закохувався… Для мене головна ознака любові є страх образити або просто не сподобатися улюбленому предмету, просто страх. Я закохувався в чоловіків, перш ніж мав поняття про можливості педрастіі; але і після того, як довідався, ніколи думка про можливість статевих зносин не входила мені в голову», — цитує Толстого згаданий інтернет-ресурс.

 

Читайте також: «У нас про таке не говорять»: історія розвитку ЛГБТ-літератури в Україні

 

У ХХ столітті свій внесок у розвиток такого напряму як ЛГБТ-література зробили такі автори як: Трумен Капоте, Аллен Гінсберг, Діане ді Прима, Адрієнн Річ, Томас Манн та багато інших. Роман «Кімната Джованні» Джеймса Болдуїна, який вийшов друком у 1956-му, в центрі сюжету — історія кохання двох гомосексуальних чоловіків.

Розмаїття сучасності

Що ж до сьогодення, сучасний книжковий ринок світу пропонує широкий спектр літератури на тему сексуальної орієнтації та гендерної самоідентифікації. Література ця поділяється на кілька різних сегментів: художня, у якій ЛГБТ-персонажі є головними героями, також — така, де гомосексуальні стосунки висвітлюються на другому плані, література про трансгендерних людей, а також не художня — нон-фікшн література про сексуальність, секс, ЛГБТ тощо.

 

«Перше, що вражає мене, як людину, яка працює із соціальною темою в літературі — це масштабність і пропрацьованість літературного поля», — каже Ілля Стронговський, засновник видавництва «Видавництво». Він працює з перекладною літературою і фокусується на таких темах як сексуальність, тілесність, ЛГБТ.

 

«На будь-яку тему неодмінно будуть сотні вартих уваги книжок для кожної з вікових груп, для якоїсь орієнтації в цьому обширі існують десятки тематично орієнтованих блогів та сайтів. І, приміром, неуявна в Україні задача вибрати найвдаліші книжки, не просто про ЛГБТ, а конкретніше, скажімо, про геїв для найменших, на Заході обертається чималим переліком дуже вдалих титулів», — говорить Стронговський.

 

Відповідно, додає видавець, український читач опиняється у комфортній собі ситуації, коли обирати можна з-поміж усієї світової літератури на дану тему, яка писалася і здобувала популярність не одне десятиліття.

 

Американська письменниця Мелінда Ло у своєму блозі наводить результати власного дослідження — протягом 2015–2016 років вона займалася ретельним моніторингом літератури на тему ЛГБТ. Авторка відзначає, що лише у 2015-му були опубліковані одразу дві книги, де головні герої — це небінарні особистості. Йдеться про книгу «Ящірка», Пат Шмац, та «Що ми залишили позаду», Робін Таллі.

 

За даними Publishers Weekly, кількість книг про ЛГБТ на міжнародному книжковому ринку почала суттєво зростати ще у 2017 році. Все більше ЛГБТ-персонажів з’являється у всій сучасній літературі, особливо в науковій фантастиці та фантазії.

 

Сайт Diversity in YA, який відстежує включення книг у сучасний світ та класифікує ці тенденції за двома основними критеріями, відзначає такі ключові моменти в ЛГБТ-літературі: аби така книга стала популярною, по-перше, у ній повинен бути головний герой, який ідентифікує себе як ЛГБТ або займається питаннями ЛГБТ — наприклад, правами. По-друге, ці питання повинні бути чітко окресленими та посідати центральне місце у сюжеті.

 

Новітня література, у якій центральними героями виступають ЛГБТ, є популярною серед читачів, які ідентифікують себе як ЛГБТ. Читачі-геї знаходять такі книги, зазвичай, за допомогою спеціальних сайтів, йдеться у матеріалі видання Salon. Проте сайтів таких — небагато. До прикладу, Band of Thebes пише про літературні новинки, але не всі вони стосуються саме гомосексуальних людей. Посилаються на цьому ресурсі на Amazon, а не на Indiebound.org, щоб допомогти місцевим роздрібним торговцям. Out in Print охоплює ширший масив ЛГБТ та квір-літератури, проте це — проект однієї людини, видавця Джеррі Вілера, а тому не може працювати так само потужно, як і великий повноцінний інтернет-ресурс.

ЛГБТ-література для дітей

У суспільстві, яке прагне рівності та толерантного ставлення до всіх верств населення, питання сексуальної освіти, сексуальної орієнтації та гендерної самоідентифікації прищеплюватися з дитинства. Україна, щоправда, до такого ще й досі не дуже готова. Найяскравіший приклад — скандал навколо книги Лариси Денисенко «Майя та її мами», яку презентували у 2017-му. Книга викликала резонанс через те, що письменниця показала різні формати родин, у яких ростуть українські діти — серед цих форматів згадала і про ЛГБТ-родину з двома мамами.

Дитячий книжковий ринок за кордоном в цьому плані суттєво відрізняється. Адже історію, подібну на ту, яку розповідає героїня Денисенко — дівчинка Майя — ще тридцять років тому, в 1989-му, розповіла своїм читачам Хізер, героїня «У Хізер дві мами» авторства письменниці Леслі Ньюман. Після історії про Хізер авторка видала ще кілька дитячих книг про ЛГБТ, які дуже популярні у всьому світі.

 

У 1990-му світ побачила книга «Татків співмешканець», яку написав і проілюстрував Майкл Вілхойт. Батько головного героя розлучається з його мамою та починає жити з чоловіком на ім’я Френк.

 

Справді цікавим прикладом того, як можна подати історію про одностатеві пари для дитячої аудиторії, є книга «З Танго їх троє», видана у 2005 році Джастіном Річардсоном, Пітером Парнелом і Генрі Колом. Це видання неодноразово очолювало щорічний список заборонених книг Американської бібліотечної асоціації. З іншого ж боку, літературознавці й зараз називають книгу однією з кращих в цьому жанрі. Й ідеться у ній навіть не про людей, а про гомосексуальну пару пінгвінів Роя і Сайло, які довгий час висиджували камінь замість яйця, намагаючись стати татами. Допоки працівник зоопарку не підклав замість камня справжнє яйце і пінгвіни справді отримали довгоочікуване поповнення у родині.

 

«Особливо мене чіпляє в ній те, що сам факт, що ця історія не про людей нищить один з основних гомофобних аргументів — про «протиприродність», тобто відсутність гомосексуальних стосунків у природі», — коментує Ілля Стронговський.

 

Загалом же, дитячі книги на ЛГБТ-тематику можна розділити на кілька категорій.

 

Це книги про пошуки себе та власну самоідентифікацію — в центрі таких видань, зазвичай, є герой, який усвідомлює себе як ЛГБТ, також — книги про ЛГБТ-родини, в центрі яких — дитина, яка живе з двома татами або двома мамами.

 

Ще один формат подібних видань — книги, в центрі яких лежать дослідження аспектів сексуальності, тілесності тощо.

 

Доказом того, що література на таку тематику формує окрему нішу в світовій літературі, є поява спеціалізованих премій. Перша літературна премія такого штибу — «Лямбда» — вручалася ще у 1990 році. У 2002 році з’явився також і «Список Амелії Блумер» — нагорода, яку дають за науково-популярні дитячі книжки феміністичного спрямування. І, хоча тема фемінізму напряму не дотична до ЛГБТ, іноді вона перетинається із дослідженням теми гендеру.

 

У 2007 році також було створено список «Веселка», куди входять книги з контентом про ЛГБТ, розраховані на дітей до 18 років. Найновіша нагорода, заснована в 2010 році — це премія за літературу для дітей та молодих дорослих у рамках великої книжкової премії Stonewall.

 

Стронговський рекомендує до прочитання також «Веселий дім» письменниці Елісон Бекдел, який вийшов у 2006 році. Бекдел — відкрита лесбійка, у книзі вона реконструює життя свого батька, яке все життя ховався від власної гомосексуальності. «Це справжній шедевр на багатьох рівнях, що підкріплено численними нагородами», — каже засновник «Видавництва».

 

Попри неоднозначне сприйняття аудиторією, український книжковий ринок дитячої літератури про ЛГБТ також розширюється. Хоч і не надто активно. Так, наприклад, у 2016 році «Видавництво Старого Лева» видало книгу «Середина світу» Андреаса Штайнгьофеля, де сімнадцятирічний герой — хлопець на ім’я Філ — закохується у свого однокласника. Аудиторія, на яку розраховане видання — підліткова, 16+.

 

З небанальних книжок для дітей підліткового віку Стронговський виокремлює «Мій лесбійський досвід із самотністю». Проте українського перекладу цієї історії наразі немає.

 

«Це манґа, японська мальована історія, яка руйнує не тільки стереотипи свого жанру, а й знаходить нові способи переконливо говорити про дорослішання, самоусвідомлення, супутні з цим травми і способи їх долання. Книжка стала настільки успішною, що вийшло продовження», — каже видавець.

 

Ще один приклад, який він згадує — видання 2019 року «Джуліан — русалка» Джесіки Лоу. Головний герой цієї книги — хлопчик на ім’я Джуліан — перетинається з трьома жінками, вдягненими у сяйливих русалок, і замислюється над власною гендерною ідентичністю.

 

«Ця книжка для трохи старших дітей 4–8 років, і мені нескладно уявити масштаби негативної реакції на можливу появу українського перекладу», — коментує Стронговський.

 

У 2019 році в українському перекладі також вийшла книга «Принцеса + принцеса. Довго і щасливо» Кейті О’Ніл, розрахована на дітей віком від 12 років. У центрі сюжету — дві принцеси Сейді та Аміра. Вони допомагають одна одній та формують міцні стосунки, які виходять за межі дружби. «Довго і щасливо» — меседж для читачів про те, що знайти своє щастя може кожен. Головне — знати, чого саме ти хочеш та відкритися світові.

 

Читайте також: Мій загнаний і ніжний звір: ЛГБТ-герої в сучасній українській літературі

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект