Стара добра класика у сучасних шатах

«Гайді» Йоганна Шпірі була і лишається найвідомішою у світі дитячою повістю зі Швейцарії, продажі якої сягають близько 50 мільйонів екземплярів. Окрім неї українською перекладена також «Велика книжка. Історії для дітей» Франца Голера та Ніколауса Гайдельбаха у  видавництві «Чорні вівці». Що ще можна перекласти українською та на які книжки класичної дитячої літератури Швейцарії варто звернути увагу, докладніше у нашій добірці. 

Сучасні тенденції у швейцарський дитячій літературі

Елізабет Еґґенберґер у своєму розділі «Атласу швейцарської дитячої літератури» звертає увагу на дуже важливу тенденцію у швейцарській літературі: у намаганні вийти на міжнародний ринок вона дедалі втрачає реальні географічні маркери. Умовні Гайді та Урслі, які асоціюються з конкретними швейцарськими місцевостями, уже не з’являються у дитячих книжках. Література мислить глобально: їй потрібні ґлобі та тати Молли без певної адреси проживання, щоб діти всього світу могли себе з ними ідентифікувати. 

Окрім орієнтації на міжнародний ринок, Еґґенберґер називає ще одну причину: дитяча література поступово переноситься з зовнішнього у внутрішній світ дитини. «У центрі тепер частіше духовна нота дитини», – резюмує вона.  У дитячу літературу проникає психологічний роман із запитаннями пошуку ідентичності: хто я? куди я належу? Відповідно, реальний світ поступається світу вигаданому.

Про це пише у своєму розділі Крістіне Льотшер: «У дитячому побуті існує простір для пригоди, для дикого і божевільного, для страшного і великого, для всього того, що постає з фантазії, зі снів та несвідомого».

Так, наприклад, «Рибка-веселка» бернського ілюстратора Маркуса Пфістера плаває в неназваних водах, а не в одному зі швейцарських озер. Недарма ця книжка стала 1992 року світовим бестселером, наразі вона перекладена 50 мовами й має сукупний наклад у 30 мільйонів екземплярів. А дія «Чіпо» Франца Голера відбувається у просторі сновидіння. Одну з книжок Голера в оформленні Ніколауса Гайдельбаха видавництво «Чорні вівці» вже переклало українською.

Зовнішній світ дитячої літератури ускладнюється: у ньому тепер наголошені такі теми, як дорослішання та сексуальність, старіння та смерть, світова політика та захист довкілля. Також і на рівні ілюстрації світ стає розмаїтіший, складніший, до його зображення залучаються елементи попарту, нові техніки малювання. Вдалими експериментами з книжками-картинками стали роботи ілюстраторів Кеті Бгенд та Маріо Ґрассо. Досі мають попит книжки Макса Боллінґера, наприклад, «Зайчик із небесно-блакитними вухами», ілюстрована Юрґом Обрістом, або «Золоте яблуко» з картинками графіка Селестіно Піатті.

Також дедалі посилюється тенденція написання дитячої літератури діалектом. Швейцарські діти досі, за 114 років після першої публікації, зачитуються дитячими віршами бернської письменниці та ілюстраторки Лізи Вернер, зібраними у незвичній за форматом книжці: 31 см у ширину і лише 13 у висоту, всього 15 картонних сторінок. 

Книжка зветься «Joggeli söll ga Birli schüttle!» («Нехай Йоґґелі трусить груші!»). Неслухняний Йоґґелі, втім, відмовляється трусити дерева. Своє ледарство він пояснює тим, що груші самі не хочуть, щоби їх трусили. Швейцарським діалектом писала свої відомі казки 1939 також, наприклад, Труді Ґерстер. 

Педро Ленц, Стефані Ґроб та інші дитячі письменники та письменниці записують для дітей аудіокниги.

Швейцарські видавництва дитячої та підліткової літератури

Сьогодні у Швейцарії є близько 30 видавництв, які займаються дитячою та підлітковою літературою. Третя частина з них працює виключно у цьому жанрі. Найбільші дитячі видавництва у Швейцарії видають по 30-45 книжок на рік. Попит на дитячі книжки, як відзначають у Швейцарському інституті дитячих та підліткових медіа, потроху падає через інші види розваг, які надає Інтернет, проте і досі кожна третя дитина в Швейцарії щодня читає книжки. 

Сьогодні кожна четверта дитяча книжка, продана у Швейцарії, – зі швейцарського видавництва. Здавалося б, це хороший показник, а проте, як відзначає літературознавиця Крістіне Треш, упродовж останніх років великі швейцарські видавництва дедалі більше занепадають або поглинаються видавництвами Німеччини. Так сталося, наприклад, із видавництвами Benziger та Sauerländer. 

Також невід’ємною особливістю швейцарської дитячої літератури є те, що вона пишеться і видається чотирма різними мовами – німецькою, італійською, французькою та ретороманською, – однак обмін ліцензіями на переклад між різномовними видавництвами всередині однієї країни доволі неохочий. Виняток з правила – цюрихське видавництво SJW, засноване далекого 1931 року. Тут щороку виходить по 30 збірок із текстами швейцарських письменників та письменниць усіма чотирма національними мовами, а також англійською. 

Але загалом, пояснює пані Треш, література кожного з мовних регіонів орієнтується на країну-сусідку, з якою говорить спільною мовою. Відповідно, кожна з «чотирьох літератур» має відмінні естетичні та оповідні стандарти, а також подекуди специфічні для регіону локації, в яких розгортаються їхні сюжети. Найменше книжок видають ретороманською мовою. Серед видавництв, які спеціалізуються на ретороманських казках для дітей, слід відзначити Chasa Editura Rumantscha.

Утім, як ми вже писали, менші видавництва, навіть ті з них, які мають 90-річну історію, такі, як Atlantis, дедалі частіше стають складовою таких гігантів, як видавнича група Orell Füssli. Так само частиною Orell Füssli є наразі видавництво Globi, яке свого часу досягло успіху зі своїми героями Татом Моллом та папужкою Ґлобі.

Серед менших і молодших видавництв потрібно відзначити Baeschlin, яке «вистрілило» 2009 року книжками-картинками «Geissbock Charly», що розлетілися бестселерами по всій Швейцарії. Особливість цієї серії полягає в тому, що ці книжки пахнуть: травичкою, спеціями, ягодами та багатьма іншими приємними ароматами. 

Базельське видавництво Baobab, засноване 1990 року, цікаве тим, що спеціалізується на літературі з Азії, Африки та Латинської Америки. Спочатку видавництво перекладало ці книжки німецькою, купуючи ліцензії; тепер у ньому з’являються також оригінальні видання з цих країн. Видавництво також охоче запрошує ілюстраторів та ілюстраторок із Танзанії, Ірану або Грузії на дискусії та зустрічі-презентації з дітьми. Важливими, хоч і меншими видавництвами дитячої та підліткової літератури є засноване 2009 року видавництво Aracari та започатковане 1991 року видавництво Midas у Цюриху. Серед франкомовних можна відзначити Editions Limonade, молоде видавництво Helvetiq, а також Éditions Notari. Останнє видає як дитячу серію, так і вигадливі артбуки.

Швейцарські дитячі книжки італійською мовою видає нещодавно засноване видавництво Marameo, яке отримало 2019 року фінансову премію розміром 10.000 франків від Pro Litteris Preis 2019 поряд із La joie de Lire, яке отримало головну премію в 40.000 франків.