Дизайн

Судять за обкладинкою: дизайнери про оформлення книжок

24.07.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Працюючи арт-директоркою у видавництві, я багато спілкувалася з книжковими дизайнерами. І, знаючи порядок цін на книжковому та бізнес-ринках, дивувалась — чому вони займаються книжками? Це не найприбутковіший варіант (у видавництв не так багато грошей на великі гонорари), комунікація із замовником часто буває складною (зазвичай у видавництвах немає арт-директора, тож роботу веде менеджер іншої спеціалізації: маркетолог чи редактор), є декілька рівнів затвердження дизайну (особливо складним цей процес стає за участі автора чи правовласників). Нарешті випала нагода розпитати кількох дизайнерів, з якими я працювала, як вони прийшли у сферу книговидання та чому вирішили тут лишитися.

Ілля Стронґовський

Графічним дизайном займаюся з 1999-го року, а десь з 2003-го це стало роботою. Коли вийшов мій переклад «Бійцівського клубу» у Фоліо з чисельними помилками в дизайні обкладинки, пообіцяв собі, що наступний переклад оформлю сам, що і зробив із «Поштамтом» Чарльза Буковскі 2008-го року. Це і вважаю початком переорієнтовування саме на книжкового дизайнера.

Книжка, без якої би нічого не почалося і досі вважаю її однією із своїх вершин.

 

У ті часи українська книжка виглядала значно гірше, ніж зараз, і для мене було справою чести долучитися до творення нового видавничого дискурсу, зокрема у візуальній подачі. Спочатку було тяжко, і я дуже вдячний Юрку Завадському та його видавництву «Крок» за те, що довірили мені кількадесят титулів, коли я саме починав.

Ну а за ці роки працював чи не з усіма українськими видавництвами, триваліші співпраці склалися з «Нашим Форматом», «Терра Інкоґнітою», «Книголавом».

Зараз основні мої зусилля спрямовані на арт-директорство і дизайн книжок у «Видавництві», а разом із карантином відвалилася і більшість контрактних клієнтів. Тепер відчуваю потребу в тому, щоби повернутися до них, оскільки ідей завжди маю більше, ніж нагод їх застосовувати.

Микола Леонович

2009-го року у видавництві «Смолоскип» вийшла книжка Зеді Сміт «Білі зуби» — це була моя перша обкладинка. Того ж року там само вийшла книжка Олега Коцарева «Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого» — це була перша книжка, яку я зробив від і до як дизайнер: придумав, як вона виглядатиме, змакетував, заверстав, намалював знак серії.

 

Нині серед моїх замовників, крім «Смолоскипа», — «Медуза», «Комора», «Книги-ХХІ», «Meridian Czernowitz», «Маміно», Гарвардський інститут українських студій та інші цікаві й непересічні організації. Двічі (2017 і 2018 роках) входив до короткого списку конкурсу Книжкового Арсеналу на найкращий дизайн. Член журі конкурсу КА «Найкращий книжковий дизайн» 2019 року.

Я займаюся книжками, бо люблю їх. Моя дружина Марина Александрович — редакторка. Коли ми почали жити разом, з’їхалися дві бібліотеки. Книгозбірня з того часу суттєво розширилася, у тому числі й тими виданнями, над якими ми працювали. На деякі з них можна поглянути на сайті smalta.pro.

Я люблю типографію, зображення і тексти, а книжка – це місце, де вони зустрічаються. Нині пишу про це у своїх листах «Повільна людина». Можна висловитись романтично: дизайн книжок — це робота, яка має кілька шарів, серед них сенси (можливість робити роботу, корисну для суспільства) і люди (люди книжкової справи — це винятково добра компанія). Якщо говорити трохи прагматичніше — це робота, у якої менше терміновості (після народження дітей це стало супер-актуально), з досить низьким і прогнозованим рівнем стресу, а також великою стабільністю.

2008-го року невелика дизайнерська фірма, де я працював, збанкрутувала. Друзі зі «Смолоскипа» покликали перебути якийсь час у книгарні. 5 років я працював книгарем та дизайнером видавництва, потім пішов на фріланс і, чесно кажучи, буває складно організувати час на відпочинок.

Як показують недавні приклади, українські дизайнери можуть бути конкурентними на глобальному ринку. Звісно, для цього потрібні глобальні амбіції та працездатність, але це можливо. Україна має і власний нерозкритий потенціал, який чекає системної роботи, у тому числі й на державному рівні. Зараз це більше простір ідей — ми робимо класні книжки, вони впливають на людей, а люди ухвалюють рішення.

Читайте також: Нова тактильність: книжковий дизайн на Франкфуртському ярмарку

Богдан Стрільчик

Напевно, початком роботи з книжковим дизайном для мене став 2013-й рік, коли готував у видавництві «Тіповіт» обкладинку для книги Тьєрі Есса «Демон». Із тих пір усе пішло по кривій Безьє.

Найбільше працював із «Нашим Форматом», адаптував обкладинки для «Артбукс» та нещодавно віддав декілька проєктів для Amazon.

Книжки як втілення площинної композиції обрав випадково. Мені сподобалось. По-перше, завжди є радість тримання свого дизайну в руках, матеріальність об’єкта вкрай спокуслива. По-друге, цільова читацька аудиторія та клієнти, хоч і різноманітні всередині, назовні мають певний інтелектуальний відтінок, який мотивує працювати з ними більше ніж, наприклад, із відвідувачами караоке чи кальян-клубів. Якось так.

Олена Мишанська

Професійно почала займатись графічним дизайном в 2013-му році, після закінчення НАОМА. До цього були і цікаві студентські проекти, і трохи комерційних, але серйозно працювати я почала після закінчення вузу.

 

Співпрацювала з багатьма видавництвами, зокрема з «КСД», «Віват», «Наш формат», «Теза», «Yakaboo publishing», «Брайт букс», «Ранок», агенцією «Барабука». В 2018-му році вийшла «Гірка правда про стосунки» — перша книга, яку я зробила повністю як дизайнерка та ілюстраторка — дуже важливий для мене проєкт. 

Минулого літа проілюструвала «Що знаходять в Хрулях». Я не вважаю себе дитячою ілюстраторкою, тож це був для мене певний виклик. Як аудиторія мені цікавіші дорослі та підлітки (з літагенцією «Барабука» ми зробили кілька дуже вдалих підліткових проєктів).

Я дуже багато як дизайнерка та ілюстраторка працюю і в інших сферах. Роблю упаковки, летеринг. Займаюсь комерційною ілюстрацією.

Книга для мене – це велике поле для самореалізації. Я вважаю, що робота саме в цій галузі дозволяє впливати на загальну візуальну культуру, швидко змінювати її (бо це досить масовий продукт, на відміну від моїх персональних творчих проєктів). До того ж, я з дитинства люблю книжкову ілюстрацію та дизайн, а також маю вищу освіту саме в цій галузі. Загалом намагаюсь не обмежувати себе певною нішею, а робити проєкти, які мені цікаві та відповідають моїм цінностям.

Лесик Панасюк

Робив свої перші книжки ще в дитячому садку, а першим серйозним проєктом стала книжкова серія «Цілодобово 2», що вийшла друком у видавництві «Електрокнига» у 2013-му році. Серія складається з трьох книжок: «Етика любові, естетика смерті» Богдана-Олега Горобчука, «Мерехтіло» Павла Коробчука та «Котра година» Олега Коцарева. Згодом працював дизайнером у понад сотні книжкових проєктів для 15 українських і закордонних видавництв. 

Свій досвід книжкового дизайну поділив би на 3 види:

 

1) Робота з дитячими видавництвами. Для них, зазвичай, не розробляв дизайн, а адаптував його українською, бо автори здебільшого були іноземцями. Доводилося українізувати багато написів, частину писати від руки, підбирати шрифти, бо використані в оригіналі не мали кирилічної версії. 

 

2) Робота з видавництвами нон-фікшну. Тут теж переважно були закордонні автори. Але нічого адаптувати не доводилося. Цей досвід можна назвати змаганням із автором оригінальної обкладинки. Завжди намагався зробити кращу, цікавішу обкладинку, ніж це робили до мене.   

 

3) Робота з видавництвами художньої літератури. Виділив би саме досвід із поетичними збірками, бо з ними можна робити значно більше. Ти нічим не обмежений. Головне, щоб це було доречно. Тут є місце для експериментів і з версткою, і з обкладинкою.

Для мене книжковий дизайн — це не лише про дизайн, але й про культурну політику, про виховання українського читача. Я пам’ятаю час, коли українські обкладинки виглядали значно гірше, ніж, наприклад, обкладинки книг російських видавництв. Тому я роблю свій внесок у те, щоб українська книжка була красивою, а український читач тягнувся до неї не лише через те, що хоче підтримати гривнею українського видавця; щоб українська книжка була цікавою і привабливою за кордоном, щоб її помічали і перекладали — наносили Україну на культурні мапи своїх країн.

Юрій Барабаш

У дизайні з 2008-го року. Якийсь час займався веб-дизайном, потім перейшов на поліграфічні проєкти. Тривалий час робив обкладинки та поліграфію для видавництва «Темпора». Розробляв проекти для UNFPA Ukraine, КМДА, Чеського центру та багатьох інших. Зараз як графічний дизайнер співпрацюю з видавництвом «Laurus», «Yakaboo Publishing» і ще кількома.

Книжковий дизайн зі мною стався радше випадково. Спочатку я займався вебом, але мої роботи дуже сподобались одним хлопцям, які саме планували запускати газету і шукали головного дизайнера. Вони й переконали мене почати все з нуля у новій галузі. Я спробував і понеслось.

Потім директорка видавництва «Темпора» Юлія Олійник дала мені можливість спробувати себе в книжковому дизайні, хоча, попри освіту графічного дизайнера, я доти ніколи не працював із книжками.

Книжковий дизайн подобається мені тим, що він, мабуть, має найменше обмежень — у тебе є закони композиції і білий аркуш — роби, що хочеш. У вебі, наприклад, переважно так не вийде.

Олексій Пильов

Графічним дизайном почав займатися ще в універі, десь 15 років тому, коли вчився на радіофізичному факультеті. Починалося все з трешових візиток та невеликих буклетів, згодом почав розширювати спектр навичок і зацікавлень, тож на сьогодні займаюся переважно інфографікою та ілюстрацією. Безжальний фрілансер.

 

Книжкову обкладинку я почав робити тільки три роки тому. Першою роботою була «Народжений бігати» Крістофера Макдуґала. За три роки я зробив для «Нашого Формату» 10 обкладинок — це наразі весь мій досвід у цій сфері.

Чому обрав книжки? Книжкова обкладинка – це лише частина моєї повсякденної роботи, але, мабуть, найцікавіша. Тут мова навіть не стільки про комерційну привабливість, бо в Україні немає авторів, які жили б просто на дизайні обкладинки.

Для мене книжкова обкладинка цікава самим процесом, зануренням у роботу, пошуком ідей та реалізації. І тут важливо не схибити, бо книжка стоятиме на полиці в книгарні, її бачитимуть тисячі людей, крутитимуть у руках, вона створюватиме настрій для читання, а в ідеалі ще й срач серед поважної спільноти викличе. Для мене це дуже відповідальна штука, особливо коли автором книжки є суперпопулярний біолог, атлет чи математик.

А на правах подяки, я хочу підсумувати, що мене дуже сильно надихнув на все це Ілля Стронґовський, як якістю своїх робіт, так і прискіпливим та комплексним підходом до роботи над обкладинками і версткою. А Оксана Гаджій фактично і затягнула мене в цю тему.

 

Читайте також про те, скільки заробляють графічні дизайнери

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект