Ісабель Альєнде. Там, за зимою

Мерріт, Абрахам Ґрейс. Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи! / Абрахам Ґрейс Мерріт ; з англ. пер. М. Сахно, Т. Кирилюк ; післямова, Так постають світи, Є. Лір. – К. : Видавництво Жупанського, 2018. – (Майстри готичної прози). – 408 с. ISBN 978-966-2355-91-8

Абрахам Мерріт – американський письменник, що творив переважно у жанрах містики, фантастики і містичного нуар-детективу. Продовжуючи літературну традицію темного романтизму, започатковану Едґаром По і продовжену химерною прозою Амброуза Бірса, Абрахам Мерріт був одним із найпопулярніших письменників цього напряму 20–30-х років минулого сторіччя. Його творчість справила значний вплив на багатьох у подальшому знакових письменників, таких як Говард Лавкрафт, Фріц Лейбер, Рей Бредбері та багатьох інших.

«Гори, відьмо, гори!» – рідкісний зразок містичного нуар-детективу, що розповідає про низку загадкових і зловісних подій у Нью-Йорку 1930-х, коли лікар та науковець доктор Ловелл і відомий ганґстер Рікорі протистоять лихим прадавнім чарам, які розповзаються містом, нищачи всіх, хто потрапляє в їхні лабети. «Темне полум’я зловісної мудрості, що згущувало тіні похилених у роздумах каменів Стоунхенджа; яке пізніше годувалося з рук римських легіонерів; яке, хтозна чому, набиралося сил в середньовічній Європі, і все ще палає, все ще живе та могутнє…» – зазначає у своїх нотатках під назвою «Диявольські ляльки мадам Менділіп» доктор Ловелл, і він тут геть не згущує фарби.

На сторінках повісті «Повзи, тінь, повзи!» оживає давня бретонська легенда про загублене і прокляте місто Іс, його короля Ґрадлона і його доньку-відьму, біляву Дагут, якій підвладні тіні. Плин історії постає у вигляді спіралі, і давнє місто з його темними чарами, кривавими ритуалами і служінням потойбічним богам знову повертається до життя, аби ще раз повторити всі химерні виверти правічної легенди.

Наостанок читачам пропонується післямова письменника, літературознавця і перекладача Євгена Ліра, в якій він розповідає про контексти творчості Абрахама Мерріта і про його важливе місце в літературі химерного та дивовижного.

Моє серце немов зупинилося. Мені й раніше снилися жахіття, докторе Ловелл, але навіть переживаючи найстрашніші з них, я не почувалась так, як тоді, коли зустрілася поглядом з лялькою…