Гра «Будинок Слово» дозволяє відчути атмосферу життя 1930-х років, коли творчість співіснувала з цензурою і страхом арешту. Учасники зможуть розглянути портрети й автографи мешканців будинку, обкладинки та ілюстрації їхніх книжок, дізнатися про їхнє приватне та творче життя й навіть приміряти на себе роль сексота чи фотокореспондента.

1930 рік. Ласкаво просимо в столицю УСРР — Харків. Місто, яке щохвилини розбудовується, наповнюється сенсами, людьми та грандіозними планами влади.

Захмарні ціни на помешкання змушували митців шукати собі прихистку по комуналках, чужих кухнях та підвалах. У середині 1920-х творці культури звернулися до влади з проханням про будинок, який би став кооперативним житлом літераторів.

Збудований наприкінці 1920-х і заселений у 1930 році, будинок «Слово» розташувався в Харкові за адресою вул. Червоних Письменників, 5, зараз — вул. Культури, 9. Місце, де жила практично всі найвідоміші літературні діячі — письменники, критики, редактори й ілюстратори того часу.

Гра «Будинок Слово» розроблена Харківський ЛітМузей та Мариною Куценко.

Чому гру «Будинок Слово»  проводять в Національному музеї Голодомору-геноциду?

Арешти мешканців будинку почалися майже відразу після того, як його заселили — у січні 1931 року. До 1938 року репресовано було вже більшість мешканців. У «Будинку Слово» через ігрову форму відтворено реалії 1930-х: розкуркулення, торгсини, обшуки, які використовував тоталітарний режим проти українців, які вміли аналізувати, думати, критикувати та протестувати.

Рафаель Лемкін, автор терміну «геноцид», назвав знищення інтелігенції — «мозку нації» — однією зі складових геноциду української нації, впровадженого керівництвом СССР.

Участь безкоштовна. Кількість місць обмежена.

Обов’язкова попередня реєстрація: група до 5 людей.

Читайте також: «Будинок Слово» з’явився в онлайн-прокаті