Захоплюємо українською історією дітей – видавництво «Портал» як нове явище

«Портал» – це видавничо-освітній проєкт, який нещодавно відкрився в Україні. Він цікавий тим, що фокусується перш за все на дитячих книжках про українську та світову історію. Під своїм дахом «Порталу» вже вдалося зібрати кваліфіковану й фахову команду, яка обіцяє одночасно забезпечити належну якісь видавничого продукту, а також ефективну освітню компоненту. Оскільки в нашій країні такі спеціалізовані видавнитва виникають далеко не щодня, Читомо вирішило розпитати учасників проєкту, як організована їхня робота – від роботи з авторами й визначення тем, до стратегій популяризації історії та візуального оформлення.

Анна Процук, головна редакторка

Про формування видавничого портфелю

Усе почалося з ідеї системно, цікаво, виважено розповісти дітям про історію України. Потім було безліч дискусій, стратегічних сесій з експертами, і зрештою ми випрацювали свій підхід, який ще не раз удосконалювали.

Зараз це має такий вигляд: чотири вікові категорії від чотирьох років до дорослих і десять історичних періодів. Для кожного періоду визначено по кількадесят важливих тем. Наша мета — висвітлити всі ключові події та явища для всіх вікових категорій, щоб дитина, зростаючи і читаючи цікаві сучасні книжки, склала повну картину української історії.

Звісно, для якогось віку актуальніші одні теми, для іншого — інші, про ХХ століття буде більше книжок, ніж про Темні віки тощо. У результаті має вийти захоплива бібліотека-«антипідручник», якщо говорити про вади офіційних підручників. Тож книжки в нас не однотипні, а цілком розмаїті: ми цінуємо авторський стиль і бачення, видаємо як художні твори, так і нон-фікшн. При цьому більшість видань «Порталу» укладаються в цілісні серії.

Ми починаємо писати й про світову історію (хоча й зараз чимало «українських» тем подаємо в широкому світовому контексті), і про історію мистецтва. Сподіваємося згодом узятись і за перекладні видання.

Отже, ми виходимо від мети, цінностей і освітнього запиту, а тоді шукаємо форми реалізації. Від формату тексту з’являється і формат друкованого видання, підхід до ілюстрування й верстки. Коли книжка «лягає» в уже наявну серію, виходить трохи швидше. Наша особливість у тому, що всі книжки оригінальні, майже всі тексти створено на замовлення з редакційним супроводом і допомогою консультантів: освітян, істориків, психологинь. Тобто в портфель входять не рукописи, які нам принесли вже готовими (хоча є й такі окремі випадки), а наші замовлення, що проходять повний шлях від ідеї до продукту.

Звідки беруться автори й теми

Зазвичай це двобічний рух. У нас є теми, є автори, і вони з нашою допомогою знаходять одне одного. Ми стараємося добирати теми, які близькі авторам, уже вивчені, прожиті. Майже кожного цікавить чи тривожить якась історична подія, період. Буває, що автор приходить із готовою темою, і ми її приймаємо з корективами чи без. Зі свого боку ми пропонуємо перелік тем, який склав наш освітній відділ спільно з редакцією.

Комусь з авторів більше підходить, коли ми самі надаємо тему, матеріали й консультації. А іноді остаточна тема окреслюється з розмитої попередньої ідеї під час спільного мозкового штурму автора, наших освітян і редакторки.

У нас чіткі й виправдані стандарти, підходи, вимоги до творів. Прозорі умови угод, які ми укладаємо наперед і де враховано інтереси авторів. Ми супроводжуємо авторів консультаціями з історії та вікової психології, надаємо джерела, за потреби працюємо зі стилем і композицією творів під час написання. А ще наші психологині можуть підтримати, якщо автор надто занурився в травматичну тему (а таких у нас чимало), зайшов у творчий глухий кут абощо.

Ясна річ, велику роль відіграє склад нашої команди й імена експертів. Усе це люди з чудовою професійною репутацією. Найбільше з авторами працює наша редакторка Олеся Мамчич. Вона знайомить із нашими текстами, добирає вікову категорію та жанр і всіляко надихає на співпрацю.

Тепер, коли є красиві надруковані книжки, це трохи легше. А водночас ми дуже вдячні тим, хто повірили в нас, коли «Портал» був іще «невидимим». Загалом ми вважаємо авторів — так само, як ілюстраторів — частиною команди і орієнтовані на постійну, взаємовигідну й приємну співпрацю.

Навіщо дітям читати книжки про історію

По-перше, усвідомлення й розуміння своєї історії є основою для ідентичності, а творити майбутнє варто на ґрунті опрацьованого досвіду, а не на порожньому місці. «Історичні уроки» — не метафора, якщо чесно робити висновки.

По-друге, людина, яка змалку отримувала всебічну об’єктивну інформацію, вчилась її аналізувати й співставляти, критично складала цілісну картину світу, буде свідомою особистістю, яка вміє брати на себе відповідальність і не піддається на маніпуляції.

По-третє, це спосіб пізнавати світ довкола й усвідомлювати своє місце у світі. Це можливість якомога менш болісно опрацювати травми минулого. Для «Порталу» історія — це не лише набір підручникових дат, а й глобальні процеси та зв’язки, розвиток людської думки, культурологія, мистецтво, суміжні дисципліни від літератури до географії. Історія — це шлях розвитку, яким ідемо ми також, і ліпше, коли цей шлях вивчений, освітлений і з виразною метою.

Читайте також: Почнімо нарешті ставитися до дитячої літератури серйозно!

Про ціни та якість

Наші видання є книжками на широкий загал і ніяк інакше. В іншому разі ми просто не бралися б за такий масштабний амбітний проєкт. Водночас для нас принципово важлива якість продукту в усіх сенсах: від закладеної в ньому ідеї через наукову вивіреність і до матеріального втілення. Ясна річ, це дуже багато ресурсу і чимала собівартість. Бути дешевим цей продукт просто не може. Водночас наша мета — донести наші книжки до якомога більшої кількості українських дітей і батьків. Як на мене, ці завдання одне одному не суперечать.

Наші видання можуть доходити до дітей не лише через батьківську зарплату. Обов’язкові підручники, скажімо, теж мають свою ціну. Суспільно значущий освітній продукт можуть закуповували школи й бібліотеки, меценати, благодійні фонди тощо. І ми докладаємо всіх зусиль, щоб це відбувалося. Бо робимо ці книжки не «аби було», а цілеспрямовано для нових поколінь.

Книжки «Порталу» не цілком коректно порівнювати з виданнями іншого типу (перекладними, перевиданнями класики тощо). У кожну з них вкладено роботу цілої освітньої команди з педагогами, психологами, істориками, кількох постійних консультантів і окремих запрошених фахівців, професійної літературної та художньої редакції та залучених виконавців. Це багато годин роботи чудових фахівців, це гонорари і роялті українським авторам та ілюстраторам. З освітнього боку це багаторазова всебічна експертиза, розробка супровідних матеріалів для батьків і вчителів. Наші видання цілком самостійні як окремі проєкти, та водночас вони є частиною системної освітньої програми, і це теж і витрачений ресурс, і додаткова цінність.

Зрештою, ми використовуємо найкращий папір і друк — саме тому, що результат такого огрому роботи має бути гідно представленим, стояти в бібліотеках і не раз перечитуватися. Та й продукт для дітей потребує неабиякого рівня виконання.

Тут ще момент суто «звичаєвого» сприйняття цін на той чи той продукт і уявлень про базове і надмірне. Звісно, це тонкий лід, і ніяк не хочу знецінювати ситуації, коли родинам справді сутужно. Але водночас чимало людей, які стверджують, що книжка за 350 гривень дорога, не куплять її й за 150 (але куплять багато чого іншого). Щоб донести до українців, що інтелектуальна праця має свою вартість, а інвестиції в освіту потрібні, нам усім ще доведеться попрацювати.

І нехай це буде комфортна для всіх співпраця, що приведе до зміцнення і гравців ринку, і читачів.

Валентина Мержиєвська, кураторка освітнього напрямку

Книжки як джерело вивчення досвіду

Коли я тільки починала працювати з дітьми, майже 10 років тому, дуже шукала текстів, навколо яких можна влаштувати цікаве обговорення. Щоб не казочки про звіряток чи кумедні абсурдистські віршики, а тексти з глибоким змістом. На той час знайти такі було непросто, на щастя, згодом ця ситуація почала змінюватись.

Щоб навчити дітей розуміти себе, свої почуття і бажання, щоб навчити відчувати інших, потрібні приклади ситуацій, обговорення мотивів вчинків і опис переживань. Перш ніж зуміти так аналізувати власний досвід, спершу добре вчитися на сторонніх ситуаціях. І якнайкраще для цього підходить література. Бо хороша література завжди містить не лише сюжетну лінію, а й описи переживань персонажів, з якими дитина може співставити власні.

Тому книги “Порталу” для мене особливо цінні тим, що вони мають історичну достовірність, а також містять глибокий опис станів персонажів в різноманітних ситуаціях. Так, наприклад, книжка “Кісточка оливи”, окрім грецьких колоній, розповідає про почуття хлопчика під час переїзду в іншу країну, а “Євині ями”, окрім розкопків скіфських курганів, розповідає про дівчинку, яка переживає тривалу розлуку з батьками. Обговорюючи такі книжки з дітьми, можна підвести розмову до тем, які хвилюють саму дитину. 

Про створення історичного середовища

Якщо сказати однією фразою, то наш напрямок – це створення історичного середовища. Історію, так само як і мову, можна вивчати у різний спосіб. Наприклад, вчити мову можна запам’ятовуючи таблиці неправильних дієслів і виписуючи схеми з граматики, а можна – занурюватись в мовне середовище. Діти вивчають рідну мову, спілкуючись змалечку з рідними, граючись з друзями, співаючи пісеньки, а знання з граматики лише допомагають згодом впорядкувати цей досвід.

Так само можна занурюватись в рідну історію і культуру змалечку, а не чекати того часу, коли доведеться заучувати дати і малювати контурні карти. Коли сюжет книжки розгортається в українському історичному контексті, з цікавим обговоренням, це дозволяє навчитись відчувати і розуміти історію, а не лише заучувати її. 

Якщо однієї теми торкнутись кілька разів, розкрити під різними кутами зору в різному віці, акцентуючи на тому, що в цей час для дитини актуальний, це дозволить прожити історію емоційно, а отже і запам’ятати. Бо люди здатні запам’ятати те, що справляє враження, з однієї спроби, а щось буденне потребуватиме багаторазового повторення. 

Про відгуки читачів

Я не дуже стежу за коментарями в соцмережах, але можу сказати про той відгук, який чула вживу. Спершу звертають увагу на ілюстрації – щедрі, гарні, зворушливі. Ну й вартість, звісно, коментують. Але нам було важливо створити книжки якісними – на хорошому папері, з гарними малюнками, вивірені історично і відповідні віку. А висока якість відповідно й коштує. Але пригадайте, як виглядали книги про Україну в 90-ті – жовтуватий папір, дрібний шрифт, м’яка потерта обкладинка. Ніби все, що про Україну, робилось за залишковим принципом. 

Але найцікавіші відгуки, звісно, ті, що не з першого погляду, а після прочитання. Коли людина серед ночі пише про неймовірну глибину, про мурашки від прочитання, чи про відчуття звільнення від тягаря минулого. Про те, що завжди хотілося дізнатися, і ось нарешті це вдалося – оце справді цінно.

Криза – не перешкода

Криза всіх заскочила зненацька. Втім, в нас не було можливості не стартувати, оскільки ця потреба осмислення історії дуже відчутна. Не знаю, про які саме дослідження йдеться, але те, що в Україні величезний запит на усвідомлення себе – це очевидно. Ми маємо привласнити свою історію, не відхрещуватись від окремих її епізодів, не звеличувати інші, але зрозуміти її. Історична пам’ять у різних куточках країни різна, але тільки осмисливши її, ми зможемо розбудовувати спільне майбутнє. 

Я помітила, що розуміння історії має напрочуд терапевтичний ефект – чим більшими відтинками часу мислиш, тим менше невротизує сьогодення, в тому числі і його кризи. Усвідомлення, що за останні 10 000 років динаміка позитивна – дуже врівноважує.

Олег Грищенко, арт-директор

Про роботу з ілюстраціями

Із досвіду кураторської роботи з Pictoric в мене є багато контактів з українськими ілюстраторами, тож ми знаємо, на що вони здатні. Маючи попередню ідею книжки, можна думати, кому з ілюстраторів підійде тематика, адже це залежить від стилю та досвіду художника. Зазвичай ілюстратори ознайомлюються з тематикою, але були випадки, коли ми змінювали проєкти, бо ілюстратори просто не бачили себе в ньому, не “відчували” історії. Це набагато зручніше проговорити спочатку, ніж братись, а потім казати, що це все таки не твоє.

Кожному віку свій візуал

Є відмінності які потрібно враховувати. Наприклад, для найменших читачів ілюстрація має бути наповнена сюжетними деталями, щоб можна було розглядати героїв, як головни,х так і другорядних. Тут йдеться перш за все про настрій, рух, жвавість образів.

В ілюстраціях для старших уже можна більше користуватись метафорами та символами, але для малих дітей це не спрацює.

Українські ілюстратори та формування школи

Перш за все нам хотілось, щоб про українську історію розповідали українські ілюстратори. Надалі були б раді співпрацювати із закордонними колегами також, але все залежить від конкретних проєктів.

Я тільки за те, щоб з кожними новими книгами формувався впізнаваний стиль, утверджувались наші постійні автори і надалі читатчі чекали виходу в світ проєктів саме “своїх” ілюстраторів. Але це має відбуватись природно, я не бачу потреби примушувати художників малювати схожі роботи для вироблення певної школи. Гадаю, що через кілька років можна буде повернутись до цього питання і подивитись, як малювали та змінювались ілюстратори, які проєкти були найвизначнішими – це дуже цікаво.

Зараз ми починаємо працювати над книжками для підлітків та дорослих. Там хочемо пробувати різні підходи до оформлення, щоб кожна серія була унікальною, Я за графічну різноманітність.

Зараз головний підхід це якісна сучасна ілюстрація, яка з одного боку є самобутнім художнім твором, а з іншого може розповісти читатчеві про історію України, познайомити з нашою візуальною культурою. Ми зараз багато працюємо з історичними референсами та експериментуємо зі способами того, як їх вплітати в авторський стиль ілюстрації, це для нас дуже важливо. На мою думк,у в нашій історії є багато шарів мистецьких стилів, які можна вдало модернізувати та використовувати в книжковій графіці, головне знати, де копати.

Читайте також про ще 4 нові українські видавництва, які відкрилися цього року.