Георгій Нарбут

100 років потому: як в Україні через книжки й виставки згадують Нарбута

31.07.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

У травні цього року виповнилося 100 років з дня смерті Георгія Нарбута, а слова Федора Ернста про те, що «значіння його ще далеко не оцінено сучасниками», написані у 1926 році, і сьогодні актуальні.  «Лише люди, що ближче стоять до мистецького життя, чи до книжної справи — мають ближчу уяву про постать Нарбутову. Ширші кола — лише чули його ім’я. Масам — воно просто невідомо». Ця дата активізувала й українських видавців, які готують проєкти, пов’язані з посттю Набута. Читомо розповідає відразу про дві таких ініціативи.

«Українська абетка» Нарбута від видавця Олександра Савчука

Олександр Савчук:

«Як водиться в Україні, творчість видатних українських митців світового значення залишається малодослідженою. На жаль, це твердження слід визнати слушним і щодо постаті видатного українського графіка Георгія Нарбута. Не дивлячись на 34 роки життя, Георгій Іванович створив власний стиль у книжковій графіці та залишив впізнаваний «почерк» у каліграфії. Одним з архітворів митця стала «Українська абетка», два проєкти яких він починав двічі – у 1917 та 1919 роках, і обидва не скінчив. Так сталося, що оригінальні аркуші абетки збереглися, а от повноцінного спеціалізованого видання так і не створили. Ідея повного зібрання всіх аркушів «Абетки» – є очевидним і  захоплює як сюжет чарівної казки чи комп’ютерної гри, коли треба по перлинках зібрати справжній скарб – одну з вершин доробку Майстра.

Втім, задача виявилася непростою: після фундаментальної монографії Платона Білецького про Нарбута (1985 року) склалося враження, ніби українське нарбутознавство «вмерло», тож навіть поставити питання про місцезнаходження літер «Абетки» не було кому.

 

Власними зусиллями вдалося розвідати, що більшість літер знаходяться у Харкові, три в Києві, дві в Сумах і одна в Івано-Франківську.

 

На щастя всі у хорошому стані. Крім того, що «Абетки» було дві – 1917 (14 літер з обкладинкою) і 1919 року (3 літери), ще були випущені пробні друкарські відбитки, які Нарбут розфарбовував. Розфарбовані, або ілюміновані, аркуші експонувалися на відкритті Академії мистецтв у Києві, а згодом, на початку 1918 року, були знищені пожежею в будинку Михайла Грушевського. З ілюмінованих літер «вижили» аркуші «ИІ», «О» та «С». Отже, всі оригінали обох абеток та збережені ілюміновані друкарські відбитки нарешті опинилися в одному виданні.

 

Другим складним завданням став пошук автора передмови до видання. Ним став львівський мистецтвознавець Маркіян Філевич, який проаналізував кожну літеру, віднайшов іконографічні зображення, з яких походять образи літер, та спробував «прочитати» аркуші з літерами на різних рівнях: стилістичному, композиційному, символічному, – адже відомо, що Нарбут кохався у бароковій стилістиці, якій притаманна полісемантичність. 

Щодо зовнішнього оформлення видання, то нам пощастило співпрацювати із майстерним каліграфом і дизайнером Олексієм Чекалем, адже художник сучасного видання має тонко відчувати особливості графіки Нарбута і бути лише «медіатором», транслятором нарбутівської стилістики: власне це видання – спроба реалізувати нездійсненну мрію митця.

 

Загалом феномен абетки у малюнках явище досить розповсюджене у багатьох країнах Європи. Воно передає глибинний зв’язок між мовою та мисленням людини, між символом і національною картиною світу.

 

Фактично в абетці відтворюється той загадковий механізм, коли дитина починає співвідносити літерам і словам предмети цього світу; мовна схематичність дозволяє людині розуміти світ, але і накладає певні обмеження, які «знімають», скажімо, художнє мистецтво і музика.

 

Безпосередньо «Абетка» Нарбута цікава нам зараз з кількох аспектів. Умовно можна назвати такі: національний, історико-мистецький, автобіографічний. Національний аспект полягає в тому, що це перший твір Нарбута, який свідчив про набуття Митцем української ідентичності. Нарбут зробив кар’єру в Петербурзі і був таким собі Гоголем від графіки: дослідники творчості Нарбута доводять, що він відчував себе чужим у столиці Російської імперії: водночас, у провінційній чернігівській глибинці, звідки він був родом, художник навряд чи б реалізувався. Отже, буремний 1917 рік і 31-річний митець усвідомлює себе українцем, реалізуючи проєкт «Української абетки», переїздить до Києва, стає першим ректором Української академії мистецтв (до своєї смерті у 1920 р.). Особливо наочними для цього аспекти є літери «ГҐ» (Гетьман) та «Ф» (Фаворит, феєрверк).

Історико-мистецький аспект архітвору Нарбута, мабуть, є найбільш очевидним: всі аркуші абетки – шедеври української книжкової графіки; об’єкти, що починаються на ту саму літеру фантасмагоричним, «нарбутівським» штибом поєднані, створюючи динамічну нерозривну композицію: спробуйте прибрати бодай листочок з цього графічного космосу і композиція стане штучною та статичною. Крім того, сюжети, що ми бачимо на аркушах говорять нам про обізнаність Нарбутом геральдики та історії України; крізь графіку проглядають свідомі і підсвідомі алюзії до барокової стилістики, бажання «закодувати» інформацію та образи на різних рівнях: тепер все залежить від читача-глядача – наскільки глибоко код буде прочитаний. Репрезентативними виглядають літери «А» (Ангел) та «М» (Медвідь).

 

Автобіографічний аспект абетки виразно психоаналітичний: особливо це помітно в літерах «ИІ» (де зображено у величезній кількості різні типи іграшок) та літера «Н» («Негр» – фактично витіснений образ себе і самовідчуття Нарбута в Петербурзі). Особливою казковістю, що передають ностальгійну натуру Майстра, «дихають» літери «З» (Зима) та «Л» (Лев, Лебідь).

 

«Українська абетка» Нарбута – один з тих творів національного значення, що є квінтесенцією української картини світу у її геніальному графічному рішенні. «Абетка» заслуговує на увагу як дітей, так і  їхніх батьків. Після уважного вивчення стає зрозумілим, що наївні, «дитячі» стилістичні прийоми Нарбута повертають дорослого читача у свій світ дитинства, такий важливий для розуміння себе-дорослого».

Сторінка книжки на сайті видавця.

Проєкт «Нарбут ХХІ», від видавництва «Родовід»

Видавництво «Родовід» ініціювало міжнародний проєкт «Нарбут ХХІ», який підтримав Український культурний фонд. З назви видно, що проєкт покликаний реактуалізувати мистецьку спадщину видатного українського художника-модерніста початку ХХ століття, популяризувати ім’я і творчість Георгія Нарбута, познайомити міжнародну аудиторію із талановитим дизайнером української візуальної ідентичності.

Лідія Лихач, керівниця проєкту, засновниця і директорка видавництва:

«Георгій Нарбут — великий мистець, світова величина, ціла епоха в історії українського мистецтва. Він заклав основи  графічного дизайну новоствореної держави Україна. Нарбут — один із фундаторів і перших професорів Української Академії мистецтва, а в 1918 році короткий час був її ректором. Він був центром мистецького життя Києва 1917 – 1920 років. Нарбут — найвизначніший графік свого часу, який мав учнів/школу і вплинув на українську графіку, шрифтове мистецтво, книжковий дизайн ХХ століття.

 

Ми працюємо над ідеєю проєкту про Нарбута, яку нам до офісу заніс доктор історичних наук Сергій Білокінь і яку багато років в кожній розмові згадує архітектор Тит Геврик зі США, принаймні з 2015 року.

 

Важлива мета проєкту – запобігання цементуванню образу Нарбута лише як ікони українського стилю. Натомість, ми прагнемо  контекстуалізувати його в 21 столітті: не тільки його творчий доробок, але і новаторські ідеї, пошуки нової візуальної мови, принципи, переосмислення коріння.

 

Проєкт «Нарбут ХХІ» обріс багатьма складовими, бо всі, хто долучався, хотіли додати свої ідеї бачення Нарбута».

«Нарбутівський Збірник»

До жовтня вийде відтворений «Нарбутівський Збірник» (знищений в 1933-му році) і доповнений сучасними дослідженнями творчості Георгія Нарбута. Упорядник — д-р історичних наук, мистецтвознавець Сергій Білокінь. Загальна редакція — Анастасія Білоусова.

 

Після посмертних виставок Георгія Нарбута 1922-го  року в Петербурзі і 1926-го  в Києві утворився комітет із дослідження його творчості, який запросив до створення книжки найвідоміших мистецтвознавців того часу. Дослідження були написані, проте через безгрошів’я кінця 1920-х, драму комуністичної цензури початку 1930-х, «Нарбутівський Збірник» надрукували лише  1933-го року. І одразу в друкарні… знищили весь наклад. Головна причина: на той час були арештовані майже всі автори, а дехто й розстріляний.

 

Дивом вцілілі в приватних колекціях два неповні примірники Збірника та архівні матеріали в фонді Федора Ернста в ІМФЕ дозволяють реконструювати його й видати дослідження про Георгія Нарбута формату 1930-х років, спогади сучасників.

Конкурс  плакатів «На перетині всіх протилежностей»

Наприкінці червня оголошено міжнародний конкурс  плакатів «На перетині всіх протилежностей», по закінченню якого у вересні відбудеться  онлайн-виставка постерів сучасних дизайнерів, натхненних філософією творення Георгія Нарбута. Куратор – дизайнер Саша Биченко.

 

Нарбут стояв на засадах давнього українського мистецтва, але був новатором і створив нову візуальну мову свого часу. Нарбут в історії українського дизайну відіграв таку ж роль, як і Баугауз в історії дизайну європейського. Графічні роботи Георгія Нарбута київського періоду 1917-1920 років пов’язані з творенням образу (бренду) держави Україна її герба, грошей, шрифтів, печаток національних інституцій, марок тощо.

Саша Биченко, куратор конкурсу:

«По-перше, плакат — один із головних і універсальний засіб комунікації. По-друге, сьогодні постер — не тільки аркуш паперу на стіні. Обкладинка події на Facebook — теж постер, функція та сама, тільки у вікні браузера. Сучасний плакат буває анімованим, інтерактивним, з доповненою реальністю — це суцільний простір для експериментів з формою та змістом. А експеримент — одна з найважливіших складових професії дизайнера. 

 

Ба більше, результатом конкурсу стане онлайн-виставка, тут також немає сталих правил та методів експонування — вони просто не встигли сформуватися. Значить, ми спробуємо винайти щось нове разом з учасниками. 

 

І по-третє, конкурси та виставки плакатів не дуже розповсюджені в Україні, хоча у світі плакату присвячені цілі фестивалі, бієнале та безліч подій. Для нас це не конкурс заради конкурсу, а можливість залучити дизайнерську спільноту до експериментів та обговорення важливих речей не тільки в професії, але і в суспільстві. Адже цього нам часто бракує в комерційних проєктах. 

 

Я пишаюся складом журі, яке зібралось навколо конкурсу: крім мене, це будуть  Альона Соломадіна, Дмитро Растворцев, Антон Іванов, Олексій Сальников, Anfi Sa, Олександр Трегуб, Мирослава Мудрак. Всі вони визнані спеціалісти з різних сфер — від графічного і шрифтового дизайну до проєктування процесів і стратегій, і  водночас викладачі, дослідники, куратори та митці, які рухають український дизайн та візуальну культуру вперед». 

 

До конкурсу запрошують дизайнерів з усього світу створити плакати на такі теми: «Між вчителями та учнями»? «Між особистим і політичним» та «Між редизайном та новацією».

 

Читайте також про деталі конкурсу.

Онлайн-виставка й англомовний каталог про творчість Нарбута

На початку жовтня відбудеться презентація міжнародної онлайн-виставки «Образний світ Георгія Нарбута й  створення українського бренду» в Українському Інституті Модерного Мистецтва в Чикаґо (кураторка Мирослава Мудрак, США) та буде видруковано англомовний каталог виставки.

Мирослава Мудрак: 

«Настояне на фантастичних вигаданих світах та народних казках, моралістичних байках Ганса Крістіана Андерсена та химерній царині символізму та геральдики, Нарбутове мистецтво зберігає потужну ясність та переконливу простоту, які закладають непохитний фундамент для визначення модерного та сучасного українського вираження. Сплітаючи ностальгічні руїни класичної епохи з екзотичним присмаком шинуазрі, що був модним у його часи, раннє бачення модерності Нарбута відображає комплексний підхід, що вже був готовий асимілювати строкатий діапазон впливів, що зазнала українська культура і зробити потужну гібридність стилів українським брендом.

 

Після призначення до Української Академії Мистецтва у 1918, він встановив найвищий стандарт для втілення нової особистісної візії для співвчітчизників.

 

Хоча життя його було коротким, його досягнення були довготривалими, а його вплив виявлявся в графіці та живописі наступних епох національного пробудження. Протягом 1980-х та 1990-х бренд Нарбута був цілковито інтегрований у творчість Миколи Маценка, Олега Тістола та інших представників того сміливого покоління».

 

Також лідія Лихач зазначає, що  «Родовід» спільно з партнером у Чикаґо — Українським Інститутом Модерного Мистецтва має забезпечити ефективне просування виставки і каталогу в США. З цієї метою вони планують залучити американську компіанію з PR і комунікацій. 

Сайт проєкту.

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект