дитліт

10 українських новинок для дітей та підлітків на Книжковому Арсеналі-2019

16.05.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Ще не так давно було складно назбирати десятку новинок для дітей та підлітків від українських авторів та авторок. Читачі та критики знали абсолютно всі книжки, які виходили за рік, у книгарнях сучасна українська література займала від сили одну-дві полички. Так само було не густо і з українськими перекладами світових бестселерів. Сьогодні ж сформувати десятку новинок дитліту до «Книжкового арсеналу» так само складно, але вже з більш приємних причин: хороших книжок стало дуже багато. Це стосується і перекладів, і текстів українських авторів та авторок.

У сьогоднішній добірці ви знайдете книжки від українськи авторів, які щойно побачили світ, а також ті, які ще в друкарнях. Ми вирішили охопити потреби читачів різного віку, а також відібрати до огляду прозу і поезію, художню літературу і нон-фікшн. Але цей список, звичайно, далеко не повний. Більше новинок шукайте у нашій «Вітрині».

Світлана Дідух-Романенко. Раз, два, спи… Перша сонна лічилка

  • Ілюстрації Марини Кізілової, авторка ідеї – Наталія Моспан. – Київ: Моя книжкова полиця, 2019 – 16 с.
  • Вік: 2+

 

Останні кілька років в Україні з’являється все більше видань для найменшої читацької категорії. Поступ помітний не лише у кількості, а й в якості. Видавці експериментують, шукають нові цікаві формати для ілюстрацій і не бояться їх втілювати у життя: це і книжки-картонки без слів, і книжки-картонки з віконцями та рухливими елементами, і вімельбухи для найменших, і книжки одного вірша, і книжки-мішанки. А у випадку з книжкою «Раз, два, спи… Перша сонна лічилка» мова йде про український поп-ап. Видавці досить довго шукали можливості зробити таку книжку в Україні, про що писали у соцмережах, але таки зробили її.

В основі книжки – вірш Світлана Дідух-Романенко про песика, який хоче вкласти спати сто баранчиків-бешкетників, але вони всі розбігаються сторінками книжки. Тож песик вирушає на їхні пошуки: він шукає їх у полі та хліві, на галасливому ярмарку та на дні моря, у повітрі та навіть у космосі. Разом з песиком Гав-Гав баранчиків шукають і малі читачі, відкриваючи численні віконечка на сторінках книжки. А галасливий ярмарок взагалі постає перед малюками у всій своїй 3D-красі: саме на цій розгортці використаний поп-ап. Варто окремо відзначити масштаби роботи художниці Марини Кізілової.

 

«Раз, два, спи… Перша сонна лічилка» виконує одразу кілька важливих функцій. По-перше, це книжка-гра, і це – ідеальний формат для залучення малюків до читання. Ігрові елементи дозволяють малюкам тримати увагу і не втомлюватися від тексту, спонукають взаємодіяти з книжкою, прищеплюють розуміння, що читання – це щось цікаве. По-друге, це сонна лічилка, тобто ця книжка покликана налаштувати малюків на сон. У такому віці діти «читають» книжки з батьками, а значить – це ще й книжка для спільного якісного дозвілля батьків із малюками. Ну і ще вона просто дуже красива.

 

Окремо хочеться відзначити сміливість видавців – таку книжку не легко й не дешево виготовити в Україні. Поява таких українських поп-ап видань – надихає. Так, може, і дочекаємось своїх Роберта Сабуду чи Філіппа Угга.

Серія «Цікава Україна»

  • «Мама прийшла» Оксани Лущевської, «Велике перевтілення» Валі Вздульської, «Біжи, саламандро!» Маші Сердюк, «Сюрприз для сов» Саші Кочубей
  • Ілюстрації Маші Фої, Олі Музиченко, Мар’яни Микитюк, Юлі Шалімової – Харків: крокус, 2019 – 24 с.
  • Вік: 4+

 

Видавництво «Крокус» заявило про себе у перших числах травня. Саме тоді про його заснування написала у соцмережах Наргіс Гафурова. У минулому Наргіс очолювала редакцію видавництва «Читаріум», де ініціювала унікальні українські серії та переклади багатьох світових зірок дитячої літератури. Тепер вона заснувала і очолює видавництво «Крокус», яке так само спеціалізуватиметься на дитячій літературі. Перші книжки видавництво планує презентувати вже на «Книжковому Арсеналі».

Серед них – пізнавальна серія «Цікава Україна». Це – книжки-картинки про червонокнижних представників української фауни. Написали та проілюстрували їх українські авторки та ілюстраторки. Це письменниці Валя Вздульська, Маша Сердюк, Саша Кочубей і Оксана Лущевська, а також ілюстраторки Маша Фоя, Оля Музиченко, Мар’яна Микитюк та Юля Шалімова.

 

Перші чотири книжки серії присвячені сірим совам, рисі євразійський, саламандрі та жуку-оленю. Це невеликі пізнавальні розповіді про життя тварин. Авторки не переобтяжують текст зайвими деталями, але і не випускають з поля зору основні факти про того чи іншого представника української фауни. Ось мама-рись вийшла на полювання, злякалася наближення вовка і повернулася до лігва. Ось усередині старого дуба живе личинка, яка навесні прокидається вже жуком-оленем і вирушає на пошуки самиці. Ось саламандра полює на хробачків, а згодом тікає від пожежі. А ось сірі сови у сутінках вилітають на полювання.

 

Коротка історія супроводжується основними фактами про тварину: де мешкає, чим харчується, хто її вороги, що полюбляє, які має особливості тощо.

 

Видавництво радить цю серію молодшим школярам, але ми сміливо її радимо і дошкільнятам. Реалістичні ілюстрації, невеликий обсяг тексту, чіткі і зрозуміли факти. А для тих, хто хоче дізнатися більше, видання має і перелік використаних джерел..

Ольга Купріян. Боброго ранку!

  • Ілюстрації Марини Шутурми. – Харків: видавництво «Ранок», 2019 – 64 с.
  • Вік: 7+

 

На цьогорічному «Книжковому арсеналі» портал «BaraBooka. Простір дитячої книги», який вже п’ять років підтримує дитяче читання в Україні та активно пише про всі українські новинки, постане ще в одній іпостасі – літературної агенції. На Арсеналі вона презентує перші шість книжок.

Серед них і книжка Ольги Купріян «Боброго ранку!». Це історія про родину бобрів. До речі, це вже друга книжка письменниці про цих тварин. Повість починається з того, що родина Бобренків (тато Борис, мама Барбара і маленьке бобреня Мартуся) очікує поповнення у родині. Вони живуть разом з родичами, тож змушені оперативно знайти нове місце і побудувати собі окреме просторе житло. Це зробити не так і легко: водойма має бути чистою, поряд мають рости смачні верби і тополі, а людей навпаки не має бути і близько. І таке місце їм трапляється. Тепер вони мають знайти спільну мову з сусідами, які не надто раді бобрам, облаштувати свій побут на новому місці, підготувати Мартусю до появи малюків.

 

Ольга Купріян уміє створити багатошарову історію. Як і книжка «Беркиць проводжає дідуся», ця повість може говорити про дуже різні речі. «Боброго ранку!» – це історія про родину бобрів, їхній побут, звички, звичаї та пригоди. Життєві сценки, щоденні радості та клопоти. Крім того, художній текст супроводжується пізнавальними вставками – про різні цікаві факти з життя бобрів, черепах, риб, сов та всіх тих, кого малий читач зустрічає на сторінках повісті.

 

Досвідченіші читачі знайдуть тут одразу кілька тем для роздумів та обговорення. Це, наприклад, тема добросусідства, а відтак і міцності місцевої громади. Це також історія про те, як часом складно прийняти в уже сформовану спільноту когось нового.

 

«Боброго ранку!» – це також хороший привід поговорити з дітьми, які чекають на появу молодших братиків чи сестричок, про те, що значить бути «старшим».

 

Ольга Купріян майстерно закладає актуальні ідеї у канву дитячої повісті про бобрів. Барбара – не лише мати чотирьох дітей, вона – архітекторка, яка любить свою професію і планує до неї повернутися, коли малюки підростуть.

 

Потрібно не лише очистити водойму від сміття, а потім це сміття ще й посортувати. У родини Бобренків не так і багато меблів, але обов’язковою є книжкова шафа у дитячій кімнаті.

 

Авторка ненав’язливо розставляє у тексті «маячки»: про важливість освіти, про потребу руйнувати стереотипи й обирати типову працю (і черепаха може бути успішною листоношею, а риби відкрити власну радіостанцію), про вміння знаходити спільну мову навіть з тими, з ким, здавалося б, її знайти не вийде.

 

Видавці маркують «Боброго ранку!» як повість для дітей 9+. Але вона цілком підійде і для менших читачів. Її можна порадити як дітям, які читають самостійно, так і тим, які люблять послухати перед сном цікаві історії.

 

Читайте також: 10 новинок української прози Книжкового Арсеналу-2019

Григорій Фалькович. Комашка писала нікому

  • Ілюстрації Галини Рогової, – Харків: Віват, 2019, – 48 с.
  • Вік: 3+

 

Григорій Фалькович не потребує особливого представлення. Його вірші не один рік знають і люблять читачі. І не лише маленькі. Його поезія для дітей сповнена чудернацьких образів, заселена бешкетними персонажами і просякнута оптимізмом. А ще дуже легко запам’ятовується. Тож ми радимо батькам не пропустити цю новинку.

У книжці «Комашка писала нікому» на читачів чекають 19 віршів – традиційно розбишацьких, зі зрозумілим дітям гумором і сміливою фантазією. Тут все можливе. Ось зачарований гусак обертається на літак, заходить в аеропорт і бере на борт транзитних пасажирів. А ось маленький носоріг вийшов з книжки, а повернутися у неї не зміг, бо книжку поставили на полицю. А ось – месьє Хробак, який у Франції відкрив у кабачку власну ресторацію.

 

Кумедні, добрі і справді дитячі.

«Фонтан казок»: Сучасні українські казки

  • Упорядник – Іван Андрусяк. Київ: Фонтан казок, 2019 – 168 с.
  • Вік: 6+

 

Це мало колись статися – видавництво «Фонтан казок» випустило збірку сучасних авторських казок. Всього їх у книжці – 21. Написали їх як відомі українські письменники, так і молоді автори. Це – Іван Андрусяк, Юрій Винничук, Ірен Роздобудько, Сашко Дерманський, Леся Воронина, Галина Малик, Катерина Штанко, Олег Чаклун, Зірка Мензатюк, Олександр Гаврош, Богдана Матіяш, Саша Кочубей, Марія Морозенко, Юрій Бедрик, Соня Атлантова, Василь Карп’юк, Галина Манів, Оксана Лущевська, Галина Ткачук, Дарина Сингаївська та Юлія Вротна.

Загалом із жанром казки у кожного читача свої стосунки. Хтось дуже любить народні казки і залюбки купує їх дітям, комусь вони навпаки видаються вже неактуальними і такими, що не відповідають дитячим інтересам. Часто це не зовсім і дитячі казки, а дуже навіть дорослі – моторошні та жорстокі, хоча їх і супроводжують гарними ілюстраціями. Попри це, навряд чи хтось сперечатиметься з тим, що жанр казки – важливий, як важливою є і його актуалізація.

 

Сучасні авторські казки мають чимало переваг. Передусім, вони враховують вікові особливості дітей. Часто це авторські інтерпретації народних казок. А ще вони описують зрозуміли сучасним дітям сюжети та персонажів, хоча і є спадкоємцями класичних оповідок.

 

У «Фонтані казок» читач знайде дуже різні тексти: тут є і казки-притчі, і міфологічні казки, і казки про тварин, і магічні казки, і навіть віршовані казки. Звичайно, деякі з них виразно сильніші, деякі – слабші. Але «суперсила» подібних проектів якраз в тому, що вони містять у собі багато різних текстів, а отже читач обов’язково знайде для себе те, що стане улюбленим.

 

Бешкетна казка Галини Ткачук про динозавтра Яжвамказавтра, який мешкає у купках іграшок і роздає поради. Чудернацька «Лякачка про булочку» від Ірен Роздобудько, яка чудово імітує дитячий фольклор. Зворушлива казка Юрія Бедрика про равлика, який тріпав хвостиком. «Чарівне люстерко» Саші Кочубей – про Чуйку, яка є в кожного з нас. «Казка про невдячних людей» Богдани Матіяш, яка наслідує класичну казку-притчу, але в якій дорослі читачі точно побачать алюзії на сьогоднішні реалії. Тут є «Історія, що припливла в дірявому тазку» і історія про Кицю Ковбасицю. Про зайчикове Різдво і про лінивого Павла, який умудряється допомагати людям і нічого не робити.

 

Ця збірка зацікавить дуже різних читачів: комусь цікавий сам жанр сучасної казки, когось приваблять прізвища улюблених авторів, а когось – оформлення, над яким працювали понад 10 ілюстраторок та ілюстраторів.

Галина Ткачук. Книжка про сміття

  • Художнє оформлення Антона Селлешія. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. — 132 с.
  • Вік: 8+

 

Нещодавно в інфопросторі з’явилася новина, що на дні Маріанської впадини, тобто, на глибині 11 кілометрів, науковці знайшли обгортки від цукерок і пластиковий пакет. Сміття – усюди, і його стає лише більше. І поки одні люди шукають, як розв’язати цю глобальну проблему та зменшити обсяги сміття у майбутньому, інші влаштовують стихійні сміттєзвалища у лісах та пакують банани у три целофанові пакети. Проблема сміття настільки масштабна і багатогранна, що поява в Україні дитячої «Книжки про сміття» була неминучою.

Отже, Галина Ткачук написала нон-фікшн. Їй у цьому допомагали восьмеро школярів. До книжки увійшли їхні роздуми на теми, пов’язані з відходами, їхні експерименти з кількістю сміття за день, досвіди сортування та прогнози щодо майбутнього людства.

 

Книжка поділена на два розділи. У першому Галина Ткачук розповідає, що таке сміття, а що таке відходи, розповідає про «сміттєві континенти в океанах» і нелегальні сміттєзвалища в Україні, наводить статистику того, скільки сміття в Україні віддають на переробку, скільки спалюють, а скільки відправляється на полігони. Чим загрожує сміття і які глобальні зміни можуть статися на планеті через його надмірну кількість. Наводить історії з життя – свого та своїх друзів.

 

Попри те, що авторка подає досить багато інформації (статистику, цитати із законодавства, наукові факти тощо), вона так систематизує всі дані, що сприймати їх досить легко і не нудно. Наприклад, вона «конвертує» десять мільйонів тонн сміття, які українці «утворили» за минулий рік, у сміттєвих слонів, які легко можуть затоптати наші міста і села.

 

Окрім суто пізнавальної інформації, Галина Ткачук дає чимало дуже конкретних порад: куди дзвонити та писати, якщо натрапив на нелегальне сміттєзвалище, як оцінювати речі на екологічність та думати про це ще на етапі купівлі.

 

Друга частина книжки присвячена вже дуже конкретним крокам. Тут авторка розповідає по різні рухи, ініціативи та флешмоби у світі, які пропагують прибирання сміття та зменшення його кількості.

 

Вона розповідає цікаві історії з усього світу про неочікувані варіанти апсайклінгу, використання відходів у мистецтві, будівництві та дизайні. Знайомить читачів із теорією розбитих вікон та історією дитячої письменниці Олесі Мамчич, яка от уже 12 років разом з родиною прибирає пляж. Детально розповідає про різні типи відходів, як і де їх можна утилізувати тощо.

 

Це приклад захопливого нон-фікшну, який спонукає читачів самостійно робити висновки. Авторка не розповідає про проблему відсторонено, вона дає зрозуміти, що кожен з нас щодня докладається до неї. Проте тут немає прямих повчань, закликів чи моралізаторства.

 

Я б радила цю книжку не лише дітям. Вона стане чудовим посібником і для дорослих читачів, особливо тих, хто цікавиться цією темою і хоче залучити до неї дітей. Навіть якщо ви прочитаєте її і не почнете сортувати сміття чи прибирати у парках, ви принаймні будете знати масштаби проблеми й приблизний прогноз на майбутнє: нам всім гаплик.

Я і Конституція

  • Лариса Денисенко, Олександр Ільков, Андрій Стельмащук, Альона Шуліма. Художнє оформлення Жені Олійник. – Львів:
  • Видавництво Старого Лева, 2019 – 88 с.
  • Вік: 8+

 

Важко переоцінити важливість книжки, яка пояснює дітям, що таке Конституція України, які у кожного з нас права та обов’язки, що саме гарантує нам держава і як вона впливає на нас, а ми на неї. Навіть більше, не кожен дорослий зможе одразу пояснити дитині, що таке гідність чи відповідальність, або як працює правосуддя. Ця книжка буде корисною і дорослим читачам, бо, на жаль, далеко не всі дорослі громадяни України хоч раз у житті тримали в руках Конституцію. А варто було б.

У книжці «Я і Конституція» автори говорять з дітьми на рівних. І це – великий плюс. Звичайно, йдеться про інформацію, адаптовану під вікові особливості читачів. Тут багато кольорових ілюстрацій та прикладів із життя дітей, які допомагають зрозуміти часом дуже непрості речі. Автори спокійно, виважено і у зрозумілій термінології розповідається дітям про досить складні речі, не уникають суперечливих моментів і не спрощують їх. Що таке смертна кара та чому вона відсутня в Україні? Коли вводять надзвичайний стан та чи можна дітям брати участь у воєнних діях та збройних конфліктах? Що таке право на гідне ставлення та чому навіть батьки не мають права принижувати та бити свою дитину? Що таке відповідальність, презумпція невинуватості та свобода слова? Для чого і як працює уряд? Як функціонує правосуддя та чи можна змінити Конституцію? І багато інших питань.

 

У цієї книжки багато плюсів. Вона розповідає дітям, як це – бути громадянами України. Куди звертатися і що робити, якщо наші права порушено. Вона знайомить читачів із поняттям відповідальності. І, до речі, знати основні статті Конституції – це теж про відповідальність.

Оксана Лущевська. Скелет без шафи

  • Ілюстрації Кет Артишок. – Харків: видавництво «Ранок», 2019 – 90 с.
  • Вік: 11+

 

Оксана Лущевська – українська дитяча авторка, на рахунку якої майже чотири десятки опублікованих книжок для дітей та підлітків. На «Книжковому Арсеналі» будуть презентовані чотири її нові книжки. Серед них і «Скелет без шафи».

 

Ані 11 років. У неї найпершої в класі починають рости груди, через що вона стає об’єктом жорстокого цькування. Однокласники не називають її інакше, як тумба. Повість починається епізодом, де хлопці закрилися з нею у класі і намагаються помацати її груди. У Ані люблячі батьки, які завжди і в усьому її підтримують, але дівчинка вирішує не ділитися з ними своїми проблемами у школі.

Розраду вона знаходить у своїй любові до анатомії. Її найкращий друг – скелет Слім, якого мама, медсестра у дитсадку, принесла додому з роботи, бо він лякав малюків. Аня читає медичні енциклопедії та анатомічні атласи, а ще веде блог в Instagram від імені Сліма. Там вона викладає фотографії його кісток та суглобів і пише цікаві факти про будову людського тіла.

 

Слім – її підтримка, Аня говорить до нього, коли їй кепсько, вона питає в нього поради, коли сумнівається. Але також скелет Слім є символічним кістяком Аніного життя, на якому все тримається. Аня любить науку, анатомію, саме вона та блог про Сліма допомагають дівчині бути собою, не розчаровуватися в житті, не сумніватися у собі. Захоплення Ані допоможе їй змінити ситуацію у класі, викликати повагу до себе та припинити цькування. Авторка розповідає нам історію дівчинки, яка для того, щоб змінити ситуацію, вирішила не змінювала себе: не худла, не шукала дружби з популярними дівчатами у класі, не піддавалася на провокації. Навпаки, її незламність і цілеспрямованість, упевненість у тому, що вона робить і любить, зрештою переломили ситуацію. І це хороша модель для наслідування.

Валентина Захабура. Лепрекони

  • Львів: Видавництво Старого Лева, 2019 – 176 с.
  • Вік: 13 +

 

У новій повісті «Лепрекони» Валентина Захабура вперше в українській літературі для підлітків торкається теми гермафродитизму. Досить смілива тема, якщо взяти до уваги, що українські автори буквально кілька років, як почали писати в книжках про секс, смерть, цькування та про інші теми, які раніше не проникали на сторінки дитячої та підліткової книжки. Варто одразу зазначити (бо є батьки, які дуже гостро реагують на подібні теми у підлітковій літературі), що письменниця дуже делікатно говорить про все це говоить. І, що важливо, вона вводить її в загальну канву оповідки, тож сюжет не рухається лише довкола цієї теми.

Більшість подій повісті відбуваються у стінах школи або поза нею, але з учнями одного класу. Тут і проблеми у навчанні, і діставучий класний керівник, якого школярі називають класним дамом, і проблеми у родині, які впливають на поведінку підлітків у школі, і перші симпатії та розчарування.

 

Повість починається з того, що старшокласниця Наталка отримує лист від давнього друга дитинства. Він пише, що живе у Німеччині та на кілька днів завітає до Києва, хоче побачитися. Але замість друга Антіна до Наталки підходить дівчина Антоніна.
Письменниця делікатно описує шок і сумніви, які переживає Наталка, неприйняття свого друга, який виявився дівчиною, неприйняття її тіла тощо. Втім, для розуміння інших є простий і перевірений метод – розмовляти, слухати та чути. Лише спілкування з Антоніною дають Наталці відповіді на багато питань.

 

«Лепрекони» – це добре написаний текст. З правдиво прописаними характерами, яким віриш, з гумором, з делікатним розкриттям складної теми. Підлітки впізнають себе у цій книжці, а це – важливо.

Олена Рижко. Мишоловка

  • Київ : ВЦ «Академія», 2019. — 160 с.

 

Олена Рижко увірвалася в підліткову літературу лише рік тому – але одразу трьома книжками: «Дівчина з міста», «Знає тільки Мару» і «Король Даркнету». Її авторський стиль цілком сформований, а її книжки – це вже готові сценарії для фільмів. На початку кожної повісті письменниця закидає читачам своєрідний «гачок», який інтригує і обіцяє напружений сюжет. І Олена Рижко цілком витримує заданий на початку ритм: усі її авторські «гачки» спрацьовують у сюжеті, усі таємниці поступово розкриваються, на усі поставлені перед читачами питання, авторка дає відповіді.

Її авторська «фішка» в тому, що звичайні підліткові проблеми герої її книжок проживають на тлі карколомних пригод. Вони розплутують убивства, досліджують таємниці дренажної системи Києва, пишуть круті комп’ютерні ігри. А ще вони закохуються, сваряться, сумніваються, страждають, роблять дурниці і потрапляють у халепи, часом – у небезпечні для життя.

 

У «Мишоловці» Олена Рижко торкається теми безпеки в інтернеті. Чи так вже безпечно писати про улюблені гурти, місця та інші вподобання у соцмережах? Чим це може нашкодити? Чому не варто закохуватися в аноніма і тим паче йти на зустріч з ним, нікого не попередивши? Як нові технології можуть нашкодити, а як допомогти чи навіть врятувати життя?

 

Головна героїня – 16-річна Торі – переживає непросту ситуацію у стосунках зі свої хлопцем Глібом. Розраду вона шукає в інтернеті, де знайомиться з таємничим 25-річним хлопцем під нікнеймом Фенікс. У них стільки спільного! Навіть улюблена пісня і улюблений колір. Торі здається, що вона зустріла ідеального хлопця, який розуміє її і до якого вона відчуває глибоку симпатію. Зрештою, вона вирішує таємно зустрітися зі своїм новим знайомим.

 

Авторка вправно веде одразу кілька сюжетних ліній та не дає жодній із них провиснути чи раптово обірватися.

 

Можливо, в деяких моментах у дорослого читача можуть виникати сумніви, що так може бути в реальності, але загалом всі авторські рішення цілком лягають в межі обраного жанру. Тут і любовна лінія, сповнена випробувань, і зрада близьких людей, і проблема стосунків між батьками і дітьми, і перші зароблені гроші, і потреба в повазі і самореалізації. А ще – цілком реальна небезпека.

 

Олена Рижко чудово справляється з усіма викликами, які постають перед авторами підліткових книжок: захопливий сюжет, що тримає інтригу, поведінка і мова героїв-підлітків, яким віриш, глибоке занурення в тему, про яку пишеш, любовні переживання підлітків. Помітно, що кожна книжка письменниці – це не лише результат великого натхнення, а й великої роботи.

 

Читайте також: Які переклади шукати на Книжковому Арсеналі-2019

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект