дитліт

Асана щасливого немовляти: Як розповісти дітям про йогу

21.03.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Йога – певно, найскладніша за структурою і відгалуженнями система психопрактик, фізичних практик та медитацій, поширена в усьому світі. Не дивно, що про неї написано чимало книжок, від філософських трактатів і наукових текстів до посібників та розмальовок. І, звісно, їй присвячено суттєвий пласт дитліту. Зокрема, в англомовному сегменті можна знайти історії на добраніч та історії для прокидання з покроковими асанами, йога-абетки, книжечки, які розповідають малятам про йогу і допомагають помандрувати у її світ разом з батьками. Героями цих книжок стають не тільки самі дітлахи, а й різноманітні звірята. Словом, обирати є з чого.

На українському книжковому ринку ще донедавна був помітний дефіцит дитячих книжок про йогу. Та наприкінці минулого року таких видань з’явилося одразу кілька. Що найприємніше, серед них не лише перекладні, а й українські.

Ом і Дзень

  • Олександра Орлова, ілюстраторка Надьожна. – Київ : Книгаренька, 2018. – 24 с.
  • 4+

Українська письменниця, яка мешкає у США, Олександра Орлова у співпраці з ілюстраторкою, авторкою культового Гуся Надьожною створила книжку, яка знайомить найменших читачів з основними позами-асанами йоги. У ній мало тексту, великі виразні ілюстрації та яскраві персонажі.

Маленькими героями цієї книжки є Андрій та Оля, які мають кумедні прізвиська Дрон та Оливка.

 

А шлях до йоги відкриває їхня бабуся-йогиня, або ж матамахі. Її образ вщент розбиває український стереотип про те, якими мають бути порядні бабусі, і водночас жодним чином не контрастує з реальністю: серед тих, хто практикує йогу і навчає ній інших, чимало осіб, так би мовити, «поважного» віку.

 

Меседж Олександри Орлової – йогою займатися ніколи не пізно… і ніколи не рано. Втім, вчитуватися в те, що стоїть за складними асанами, які виконує бабуся-інструкторка (у книжці їхні назви, до речі, подані «невимовним» санскритом – дітям їх відтворити важко), таки буває ранувато, зауважує авторка. Тому Дрон одразу озвучує дисклеймер: не запитуйте про них докладніше, бо я ще замалий, щоб про таке знати.

Для маленьких героїв йога – це не духовний досвід, а гра, в якій вони можуть ставати в різні пози, «прикидаючись» предметами чи тваринами. І вплив її суто зовнішній – робити тіло сильнішим і гнучкішим. Бабусі йога допомагає ставати спокійнішою – знаходити «дзен». Свій «дзень» знаходить і малючка Оливка в асані щасливого немовляти, і Дрон, для якого прогулянки з бабусею-йогинею – це насамперед цікава пригода, в якій він може відчути себе деревом, змією чи левом.

 

Читайте також: Думай самостійно: практична філософія для дітей та підлітків від Оскара Бреніф’є

Йога

  • Міріам Равентос, ілюстраторка Марія Гірон, перекладачка Христина Ромашко. – Київ : Моя книжкова полиця, 2018. – 36 с.
  • 6+

Знайомство із йогою авторка цієї книжки пропонує розпочати із… дихання. А точніше, з уміння зосереджуватися на цій найпростішій, здавалося б, дії й не робити більше нічого. Лише дихати. Складно? Тіло не слухається – заклякає, ниє, чухається і болить? Щоб зробити його витривалішим та гнучкішим, потрібні фізичні вправи. Так люди Індії й вигадали асани йоги. Надихалися вони різними елементами природи – деревом, Місяцем, кішкою тощо.

Так логічно вибудовує Міріам Равентос розповідь про йогу. В основу книжки вона поклала історію про те, як з одних зацікавлень, бажань і практик виростали інші.

 

У Міріам Равентос йога – це не лише дихання й фізичні вправи. Це також очищення тіла й розуму зсередини від бруду, шкідливих речовин і набридливих думок.

 

Авторці вдалося просто й схематично, але достатньо вичерпно описати дітям складну систему практик йоги. Рівно настільки, щоб маленькі читачі зрозуміли, про що йдеться, і водночас усвідомили, що за цим простим є дещо більше. Осягнути його вони зможуть пізніше, якщо захочуть.

Книжка «Йога»  має і практичну складову. Авторка дає загальні поради юним йогам-початківцям щодо того, як практикувати йогу, а також детальні інструкції щодо дихання та основних асан. Цікаво, що, продемонструвавши комплексний підхід й озвучивши різні аспекти, авторка все ж у підсумку повертається до початку: «Це і є йога. Опанувати стільки всього, щоб могти робити тільки одне: дихати, не відволікаючись ні на що!»

 

Чи не є отаке спрощення шкідливим для розуміння йоги? Чи, навпаки, знайомлячи дітей із нею, не варто ускладнювати? Як взагалі краще будувати з дітьми комунікацію довкола цієї теми? Про це ми поцікавилися у літературної критикині, літконсультантки і йогині Юлії Кропив’янської:

Дуже тішить, що наш книжковий ринок починає пропонувати видання про йогу, бодай у дитячому сегменті наразі, бо загалом із цим катастрофа: українською не перекладено навіть класичних праць – попри те, що практиків давньої науки в Україні дедалі більше. «Йожаться» сім’ями й офісами, експериментують із різними напрямами, беруть участь у йога-марафоні на Хрещатику (де торік, до речі, інструктором був пан посол Індії). Нині, у добу надміру інформації й технологічних сюрпризів, екологічних криз і психічного виснаження, ми як ніколи потребуємо цілісності, рівноваги, єдності на всіх можливих рівнях – від здорової тріади тіло-розум-дух до усвідомленого буття у світі.  

 

Попри поважний вік, йогічне знання живе й динамічне, його можна адаптувати для будь-якої аудиторії – для дітей, навіть найменших, це може стати легким, веселим і безумовно корисним дозвіллям у формі гри: «як потягується собачка», «як робить котик», «покажи рибку», «налякай як кобра», «загарчи як лев», «завмри як дерево». Те саме з техніками дихання і зосередження, які поступово можна робити тривалішими й складнішими, адже тіло і розум уже матимуть підготовку. Ну, а років через 10 можна буде і про пробудження кундаліні розказати. Дуже сподіваюся, що у нас перекладуть і видадуть, серед іншого, «Йогічну освіту для дітей» Свамі Сатьянанди Сарасваті. У чудовій, дотепній ігровій формі автор подає цілі комплекси вправ, що пасують і для занять гуртом.  

 

Серйозну йогівську практику (ту, що обирається як усвідомлений шлях до самадхі – звільнення ще в земному житті) майстри радять починати не раніше ніж у 25 років: до цього часу розум людини ще надто бентежний, вплив еґо надто сильний, а здатність до самодисципліни й концентрації заслабка. Утім, асани, пранаяму і прості медитативні техніки можна і варто інтегрувати в життя змалечку. Йога – це універсальна система, що розвиває гармонійну особистість – фізично, ментально, емоційно і духовно – без насильства, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Я практикую уже 7 років і розумію тепер, скількох проблем могла б уникнути, якби йога була частиною мого повсякдення з малого віку, – тож радію за юних читачів, для кого ця захоплива подорож може початися просто зараз. Зрештою, йогівську практику на будь-якому етапі життя слід починати з дитячим серцем – чистим, відкритим, відданим, сповненим подиву й жаги пізнання.  

 

Читайте також: Почнімо нарешті ставитися до дитячої літератури серйозно!

 

Авторка: Віталіна Макарик

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект