Ґарі Ромен. Летючі змії

• Бестселер за версією “The New York Times”
• Захопливий новий серіал від NETFLIX

У двадцять п’ятому столітті людство розселилося по всій галактиці під наглядом недремного ока ООН. Хоча поділ за расовою, релігійною та класовою ознаками ще існує, досягнення в галузі техніки дали нове визначення життю як такому. Тепер свідомість людини — за умови, що вона може дозволити собі цю дорогу процедуру — можна зберігати в кортикальну пам’ять біля основи мозку та легко завантажувати в нове тіло (або «чохол»), тож смерть стає всього лише короткочасним спотворенням зображення на екрані.

Колишнього посланця ООН Такеші Ковача вже вбивали, але остання його смерть виявилася особливо болісною. Доправлений за сто вісімдесят світлових років від домівки й зачохлений у нове тіло в Бей-Сіті (колишньому Сан-Франциско, де вже заіржавів і занепав міст Золоті Ворота), Ковач несподівано опиняється в темному серці таємничої масштабної змови, жахливої навіть за мірками суспільства, в якому «існування» можна купувати і продавати.

— Чуєш, гівна кавалок, згадай мого брата!!!

Я позирнув угору в пошуках ображеного за рідну лю­дину, але побачив лише море сердитих облич, які на щось чекали. Кілька їхніх власників стояли, розмахуючи кулака­ми й тупаючи так, що металеве риштування аж гуло. Жага крові наростала, наче щось матеріальне, а повітря від неї неприємно густішало. Я спробував згадати, чи кричали так ми з моїми товаришами з банди на новопештських боях по­чвар. Мабуть, так. А ми ж навіть не знали бійців, які кида­лися один на одного нам на потіху. Ці люди принаймні були певним чином особисто зацікавлені у крові, про­лиття якої хотіли побачити.

По той бік арени, склавши руки, на мене чекав Кадмін.»