Суза Кольб. Нюх не підведе!

У третій книзі серії «Вівсяна банда» лісова прогулянка Шоко, Кекса та всієї ватаги завершується несподіванкою: на їхню ферму придибало дике поросятко. Що вже там зчинилося! Ще б пак, адже гонорова Графиня має добрий нюх і за жодних обставин не потерпить присутності дикого вепра. Чи вдасться суперпоні Шоко й Кексу врятувати малого дикунця? Адже в них тепер зовсім інший клопіт — підготуватися і виграти змагання зі стрибків. А тут ще й зазвичай мовчазний Тоні несподівано розв’язав язика… Ох уже ці невгамовні поні!

Шоко тримався в тіні під стіною хати. Так їх із Кексом ніхто не побачить, зате вони помітять будь-яке страховисько, яке посміє припертися на подвір’я… або, власне, будь-якого злодія! Шоко відчув клубок у горлі. Правду кажучи, такі думки його лякали.
— Нам треба розійтися в різні боки, — прошепотів він Кексові, — я слухатиму попереду, а ти — позаду.
— Гаразд, — видихнув Кекс йому кудись у хвіст.
Йо-о-ой! Яке неприємне відчуття! Але Шоко не хотілося так різко проганяти його від свого заду, тому він нічого не сказав. Інакше Кекс відступив би назад, а страховисько чи злодій їх помітив би і…
— Нюх-нюх!
Шоко завмер. Його очі шукали придатну схованку, і за мить він опинився під столом, що стояв перед хатою. Кекс протиснувся слідом. Обоє не дихали.
— Нюх-нюх!Чорна тінь сунулася освітленою стіною стодоли в бік стайні. ТІНЬ ЯКОГОСЬ СТРАХОВИСЬКА!
— НЮХ-НЮХ! ХРЮ!
— Йо-о-о-ой… — Від переляку нараз зойкнули вони з Кексом.
Тінь страховиська раптово зникла, й вони побачили перед собою чиюсь маленьку темну постать.
— Це ви ті милі поні?
Цікаво, чи страховиська завжди так люб’язно звертаються до тих, кого збираються з’їсти?..