Поезія

. Там, де вдома

Там, де вдома / Максим Кривцов, Марко Терен, Влад Сорд, Юлія Ілюха, Валерій Пузік, Юлія Баткіліна, Олександр Лисак, Наталія Маринчак; художники Валерій Пузік та Олена Сарженко. — Х. : АССА, 2019. — 232 с. 

«Там, де вдома» — це 112 віршів волонтерів та воїнів про любов і війну. Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

 

Ось уже п’ять років тривають бойові дії на сході України. Серед нас є люди, які отримали травматичний досвід на цій війні, однак змогли сублімувати його в творчість. У збірці «Там, де вдома» беруть участь вісім сучасних молодих поетів та поеток: четверо чоловіків-воїнів, які виконували (або виконують зараз) бойові завдання в зоні АТО/ОСС, та четверо жінок, які в 2014–2018 роках волонтерили і допомагали армії, чекали з війни чоловіків, підтримували та дбали про тих, хто присвятив себе служінню іншим.

 

***
Сліди маленьких котячих лапок
На сніжній ковдрі полів Донбасу.
Від куль сильніший лиш натиск часу –
Проходить присмак, минає запах
І слабне пам’ять. Та не у всьому;
Котячі лапки – це там, де вдома.
І що ж насправді там гідне жа́лю?
Ці терикони, що тхнули падлом?
Селян місцевих брудні «оскали»?
Дороги з вирвами до шпиталю?
Я цим гидую. Набив оскому.
Котячі лапки – це там, де вдома.
Тут хо́джу по́між мерців беззубих,
Стискаю мовчки руків’я зброї.
Кого ж тут ро́дить і чим тут по́їть
Земля й колгоспи, заводи, клуби?
Яскравий спогад. Свинцева втома.
Котячі лапки – це там, де вдома.
Гачок під пальцем, хай стане тихо,
Бо кожен постріл – мені муркує.
Війна ж триває, війна ж існує,
Таке людинне стихійне лихо…
То мій до щему єдиний спогад:
Котячі лапки – це там, де вдома.
(Влад Сорд)

 

Електронний варіант книги розповсюджується безкоштовно.
Посилання:

читайте також

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект