книжковий проект

Читачі в літерах Наталі Левицької

10.05.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Черговий ілюстраторський проект, з яким ми вирішили вас познайомити — «Читацька абетка» Наталі Левицької. Вигинчасті Читачі всередині літер, що подекуди нагадують химерних риб та плазунів, навряд чи залишать вас байдужими. Проект уже виставлявся у Мистецькому Барбакані. І, сподіваємося, колись стане частиною паперової книжки.

 

Про ілюстрації

 

1 січня ми з братом вирішили відновити давню традицію, яка полягала в тому, що я повинна була щодня малювати йому ілюстрацію, а він — писати мені вірш (брат — соліст гурту Morj). Це таке супер-тренування творчих м‘язів, але зазвичай довше, ніж кілька тижнів ніхто з нас не витримує.

 

Цього разу я вирішила розпочати якийсь довершений проект і взялася за літери. Крім того, мені було цікаво спробувати деформувати тіло персонажів. І ввечері 1 січня я намалювала літеру «А». Я вже давно мріяла провести цілий день з книжкою, тому «А» вийшла саме з нею.

 

 

Наступного дня, перед тим, як почати наступну літеру, я визначила параметри, які об’єднують всі літери у серію, і мені сподобалася ідея намалювати людей, які читають у дивних позах всередині літер. Так з’явилися Читачі.

 

Спершу я малювала просто для Instagram: маленькі квадратні зображення, непридатні для друку. Обрала обмежену палітру, щоб було більш виразно, і намагалася вигадливо «закручувати» персонажів, щоб було цікавіше. А коли мені запропонували робити виставку Читачів у Барбакані, довелося все перемальовувати у форматі, придатному для друку.

 

Найважче було намалювати всі літери, довести проект до кінця. Я могла би розтягти його на довгий час, якби не виставка. Натомість з’явилася відповідальність — і я все встигла. Хоча все одно не робила по літері в день, як планувала спочатку.

 

Про впливи

 

Чесно кажучи, я ні на кого свідомо не спиралася. Я знаю про челендж 36 days of type, коли круті дизайнери та ілюстратори роблять дуже цікаві речі з абеткою, але я не вивчала їх роботи. У мене взагалі не було жодних амбіцій щодо цього проекту, просто малювала для фану.

 

Але загалом я постійно переглядаю роботи різних ілюстраторів, постійно надихаюся чиїмись роботами. Більш за все мене вражають люди, які так вільно та безстрашно перевигадують реальність, вигинають простір, вивертають навиворіт такі знайомі та звичні речі.

 

 

Про ілюстраторку

 

Я — ілюстраторка-самоучка. З дитинства хотіла бути програмістом, зрештою вивчилася на біофізика, але завжди любила фантазувати. Якось раптово почала малювати — і мене затягло повністю.

 

Після університету було дуже важко зрозуміти, що робити далі. Але згодом мені пощастило потрапити в ігрову студію 2d-художницею, і там я багато чому навчилася.

 

 

Лише кілька років тому повністю перейшла на фріланс, пройшла курс Ілюстрації в школі Projector і почала займатися журнальною ілюстрацією.

 

З того часу все стало трохи більш зрозумілим. Але, тим не менш, мене часто переслідує відчуття, що я деруся до своїх цілей крізь непролазні хащі або навіть топчуся на одному місці, коли інші ілюстратори йдуть величезними кроками. Тож мої найвдаліші проекти ще, мабуть, попереду.

 

Також читайте про графічні «Сезони сн(л)ів» Софії Філіпчук та акварельний «Вітер у вербах» Оксани Булькевич.

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект