Читомо > Фетиш > 10 Google-дудлів про японську літературу

Фетиш

10 Google-дудлів про японську літературу

04.08.2017 0 Автор:

Художниця Уемура Шьоен, найкращий гравець гри Го Хонінбо Шюсаку, світовий майстер оріґамі Йошідзава Акіра, художник Муракамі Такаші, художник-гравер Кацушіка Хокусай, славнозвісний режисер Акіра Куросава ― це лише частинка дудлів, які були створенні до Днів народжень видатних японців. Є серед них чимало й таких, що присвячені письменникам й важливим літературним подіям. Тож Читомо вирішило розповісти вам про 10 найцікавіших із них.
.

1

  • 11 квітня 2017 р.
  • 114 років від дня народження Місудзу Канеко

Канеко Місудзу (金子みすゞ/ Kaneko Misuzu, 1903―1930), справжнє ім’я Канеко Теру ― японська поетеса і композитор, авторка 512 віршів і дитячих пісень. Народилася в рибальському селі Сендзакі, яке нині є частиною міста Наґато префектури Ямаґучі. Після одруження чоловік не дозволяв їй ніде друкуватися, учащав до кварталу червоних ліхтарів, де і заразився венеричною хворобою, заразивши потім і Канеко, через що та й вчинила самогубство у свої 27.

Її творчість надовго забулася, але в 1982 р. поет Ядзакі Сецуо (矢崎節夫 / Yazaki Setsuo), що був цілковито захоплений одним із її віршів, розшукав у Токіо брата поетеси, в якого збереглися поезії, написані рукою сестри. Тож уся знайдена колекція була опублікована видавництвом «JULA Publishing Bureau» (ジュラ出版局 / Jura shuppan-kyoku) в 6-ти томах антології у 1984 р. і її твори стрімко набули популярності в Японії.
.

2

  • 7 грудня 2014 р.
  • 136 років від дня народження Акіко Йосано

Йосано Акіко (与謝野 晶子 / Yosano Akiko, 1878—1942) — японська поетеса доби романтизму в японській літературі. Талант Йосано Акіко яскраво засяяв у час розквіту періоду Мейджі (1868—1912). Вона отримала хорошу освіту, яку на той час могла отримати японська дівчина, але, закохавшись у Йосано Теккана (与謝野 鉄幹 / Yosano Tekkan), який 1899 р. заснував «Товариство нової поезії» (新詩社 / Shinshisha) і потім почав видавати журнал «Ранкова зоря» (明星 / Myōjō), втекла з батьківського дому.

Читайте також: «Цундоку», або куплені та не читані книжки

1901 р. вона видрукувала свою знамениту збірку танка «Сплутане волосся» (みだれ髪 / Midaregami), — справжній гімн коханню й боротьбі за емансипацію жінки від гніту феодальних догм і забобонів. Юна поетеса вийшла за Йосано Хіроші (за різкість і безстрашність він і заслужив прізвисько «Теккан» — «тигр») і саме йому присвячені, мабуть, усі її вірші, що публікувалися з 1904 по 1906 рік у різних збірниках.

Ще один раз поетичний голос Йосано Акіко зазвучав після смерті Теккана в 1935 р.: вона випустила книжечку віршів, присвячених темі розлуки та смерті. Деякі з цих танка зачіпають читачів простотою стилю і нотою нескінченного смутку.
.
3

  • 2 травня 2014 р.
  • 142 роки від дня народження Ічійо Хіґучі

Хіґучі Ічійо (樋口一葉 / Higuchi Ichiyō, 1872―1896), Хіґучі Нацуко ― японська письменниця, що стала відомою завдяки оповіданням і повістям із життя простих людей Японії, такими, як «Тринадцята ніч» (十三夜 / Jūsan’ya, 1895), «Мутний потік» (にごり江 / Nigorie, 1895) та ін.

Нацуко мала сестру і брата, але була батьківською улюбленицею. Тиха, замкнута, вона рідко гралася з іншими дітьми та вже тоді захоплювалася класичною літературою. Батько віддав її у приватну школу, де вона, внучка селянина, вчилася разом із родовитими аристократками. Перший свій п’ятивірш танка Нацуко склала саме в школі.

Коли дівчина досягла повноліття (20 років ― за японським мірками), у цей день вона почала щоденник, згодом виданий під назвою «У затінку весняного листя» (若葉かげ / Wakabakage).

Ічійо сміливо поєднує непоєднуване: грубий натуралізм і романтичну вишуканість, гідну хейянської прози. Її порівнювали з Емілем Золя і Мопассаном, і одночасно ― з Мурасакі Шікібу. Вона прославилася, вибилася з убогості, познайомилася з найвідомішими письменниками того часу, в її будинку збирався літературний салон. Тільки все це продовжувалося недовго ― у 1896 р. вона померла від туберкульозу легенів.
.
4

  • 10 лютого 2014 р.
  • 128 років від дня народження Райчо Хірацуки

Хірацука Райчо (平塚 らいちょう/ Hiratsuka Raichō, 1886―1971) ― японська письменниця, журналістка, політична активістка і феміністка. Хоча її кар’єра як політичної активістки охоплює багато десятиліть, Хірацука, в першу чергу, запам’яталася керівництвом групи «Синя панчоха» (青鞜 / Seito). Бувши в авангарді жіночого руху в Японії на початку ХХ ст., вона була дуже впливовою фігурою. А на саму Хірацуку особливо вплинула шведська письменниця і феміністка Еллен Кей (Ellen Key), деякі з її робіт вона переклала японською мовою.

Після закінчення Японського жіночого університету (日本女子大学 / Nihon joshi daigaku) Хірацука вступила в Жіночу англійську школу в Нарумі (成美女子英語学校 / Narumi joshi eigo gakkō), де в 1911 р. заснувала перший жіночий літературний журнал в Японії — «Синя панчоха». Прийнявши псевдонім «Райчо» — «буревісник» (雷鳥 / raichō), вона стала закликати до жіночої духовної революції, і протягом перших років фокус журналу змістився від літератури до проблем жінок.

.
14

  • 1 березня 2013 р.
  • 121 рік від дня народження Акутаґави Рюноске

Акутаґава Рюноске (芥川 龍之介 / Akutagawa Ryūnosuke, 1892—1927) — видатний японський письменник, за кількістю художніх перекладів Акутагава займає одне з перших місць серед японських письменників.

Розчарувавшись у навчанні на англійському відділенні Токійського імператорського університету, Рюноске захопився виданням літературного журналу «Нові течії» (新思潮 / Shinshichō), де і вийшли його перші роботи.

Початком творчості письменника вважають 1915 р., коли він написав оповідання «Ворота Расьомон» (羅生門 / Rashōmon) і «Ніс» (鼻 / Hana), які відразу ж змусили заговорити про появу нового талановитого автора. До речі, фільм режисера Акіри Куросави (黒澤 明 / Kurosawa Akira) «Расьомон» (1950) до розповіді нічого спільного не має і ґрунтується на іншому творі письменника — «У гущавині» (藪の中 / Yabunonaka, 1921).

Читайте також: Японські ілюстратори на Illustrators Exhibition у Болоньї

Страждаючи нервовими розладами, що були успадковані від матері, Акутаґава часто подумував про самогубство, яке все ж таки вчинив 24 липня 1927 р., прийнявши смертельну дозу вероналу (снодійні ліки).

У 2008 р. в Японії несподівано виявили 4 передсмертні записки, які Акутаґава адресував своїм близьким. Вважається, що письменник залишив 6 передсмертних записок і досі були відомі тільки дві з них. Записи були знайдені в будинку онука Акутаґави. Два листи були адресовані дружині письменника, один призначався його дітям, а останній адресований близькому другові й колезі по літературній творчості Кікучі Кану (菊池 寛 / Kikuchi Kan). Усі листи виконано чорним чорнилом на 200 аркушах і зараз вони знаходяться у Музеї сучасної японської літератури (東京都近代文学博物館 / Tōkyōto kindai bungaku hakubutsukan) в Токіо.
.
.
6

  • 14 червня 2008 р.
  • День народження Кавабати Ясунарі

Кавабата Ясунарі (川端 康成 / Kawabata Yasunari, 1899―1972) — японський письменник, перший, хто отримав Нобелівську премію з літератури в Японії. Перший свій твір, «Щоденник шістнадцятирічного» (十六歳の日記 / Jū roku-sai no Nikki), майбутній письменник опублікував ще до повноліття. А на момент закінчення Токійського імператорського університету в 1924 р., він вже опублікував кілька оповідань, які отримали визнання критики. Перша вагома повість «Танцівниця з Ідзу» (伊豆の踊子 / Izu no odoroko) з’явилася вже у 1925 р.

На Заході найбільшу популярність здобули повісті «Тисяча журавлів» (千羽鶴 / Senbazuru, 1951) і «Стогін гори» (山の音 / Yama no Oto, 1954). За підтримки держдепартаменту США, вже бувши одруженим і виховуючи доньку, Кавабата відправляється в турне декількома американськими університетами, де проводить семінари з японської літератури.

У 1970 р. друг Кавабати, кіноактор і письменник, політик правої орієнтації Місіма Юкіо, після невдалої спроби організувати повстання, зробив собі харакірі. А через два роки важко хворий Кавабата, який виписався з лікарні, де лікувався від наркоманії, заподіяв собі смерть. Ця сумна подія приголомшила всю Японію і весь літературний світ. Кавабата не залишив навіть посмертної записки, тому мотиви самогубства досі залишаються не з’ясованими.
.
7

  • 1 листопада 2008 р.
  • 1000 років «Ґенджі моноґатарі»

«Ґенджі моноґатарі» є центральним твором епохи Хейян (IX―XII ст. після Р. X), яка визнається класичною для японської літератури та ознаменована надзвичайним розквітом художньої творчості. Японська поезія візьме звідси свою знамениту антологію ― «Збірку старих і нових японських пісень» (古今和歌集 / Kokin Wakashū) ― величезне зібрання відомих японських «коротких віршів» ― танка; японська проза ― пишається цілою низкою романів, з яких «Повість про Ісе» (伊勢物語 / Ise monogatari) і «Повість про Ґенджі» стають зразками для всіх наступних поколінь.

Сам герой, Ґенджі, не тільки з тих же кіл, а навіть більше: він син самого володаря країни від його улюбленої наложниці, що рано померла. Не мавши офіційного титулу принца, він, тим не менше, для всіх залишався саме ним. Цим зумовлюється і зміст роману: всі його 54 глави оповідають про мандри Ґендзі, ― звичайно, стежками ніжної пристрасті. Хейянський уклад і весь життєвий побут тодішньої знаті був наскрізь просякнутий любовною грою, на ґрунті якої й ткалося химерне полотно взаємин. Хейянська епоха ― свого роду «галантні часи», часи «кавалера і дами» у їх японському розумінні.
.
8

  • 7 серпня 2009 р.
  • День народження Кенджі Міядзави

Міядзава Кенджі (宮沢賢治 / Miyazawa Kenji, 1896―1933) ― японський письменник, що більшу частину свого життя провів на батьківщині ― у віддаленій префектурі Івате на півночі острова Хоншю.

Міядзава самостійно опанував англійську, німецьку та есперанто, а ще захоплювався класичною музикою. Він часто здійснював поїздки сільською місцевістю, роздаючи гроші нужденним. Пізніше жителі префектури Івата пошановуватимуть Міядзаву як «Кенджі-бодхісатву» за його старання допомогти бідним селянам.

Читайте також: Япономанія: ніндзя, роли і баркароли

Однією з основних подій, пов’язаних з особистим життям і яка сильно вплинули на Міядзаву, була смерть молодшої сестри Тошіко, яка в 25 років померла від туберкульозу. Наступного року після її смерті, все ще перебуваючи в пригніченому стані, на кораблі Міядзава відправляється на Сахалін. Його мета ― не порятунок від спогадів про сестру, а, навпаки, спроба відшукати її душу, що пішла в небуття, споглядаючи похмурі й холодні води Охотського моря. Пізніше він напише свій кращий твір «Ніч на галактичній залізничній дорозі» (銀河鉄道の夜 / Ginga tetsudō no yoru), в якому й опише свій стан тривалої депресії.

Звісно, було чимало екранізацій багатьох його творів, а на 100-у річницю з дня народження письменника було випущено біографічний анімаційний фільм Шьоджі Каваморі (河森 正治 / Shōji Kawamori) «Іхатовська фантазія: Весна Кендзі» (イーハトーブ幻想〜KENjIの春 / Iihatōbu gensō 〜Kenji no haru).
.

9

  • 21 жовтня 2009 р.
  • День народження Едоґави Рампо

Едоґава Рампо (江戸川 乱歩 / Edogawa Ranpo, 1894―1965) — відомий японський письменник, творець детективного жанру в Японії, справжнє ім’я якого Хіраї Таро (平井 太郎 / Hirai Tarō).

У 1923 р. Хіраї написав своє перше оповідання «Мідна монета» (二 銭 銅 貨 / Nisen Dōka), яке пізніше було опубліковане під псевдонімом Едоґава Рампо, що утворений з імені його улюбленого письменника Едгара Аллана По.

Історії Рампо можна зарахувати до англійської або аналітичної детективної традиції, такі твори часто називають класичними. Рампо не тільки діє згідно з правилами цієї традиції, але робить відсилання до письменників, героїв або творів, які існують у її рамках.

Читайте також: Радзивилівський літопис у стікерах для азійського ринку: цензура, продажі, кавай

«Незвичайна історія острова Панорама» (パ ノ ラ マ 島 綺 譚 / Panorama shima ayaginu tan) ― однотомна шьонен-манґа Маруо Суехіро (丸尾末広 / Maruo Suehiro), що була випущена в 2008 р., першоджерелом сюжету якої стала однойменна рання розповідь Едоґави Рампо, написана в 1926 р. За цю роботу Маруо отримав премію Осаму Тедзукі у 2009 р. в номінації «кращому новому художнику», попри те, що почав малювати манґу професійно ще в 1980-х.

У 2015 р. творчість Едоґави Рампо надихнула режисера Кіші Сейджі (岸 誠二 / Kishi Seiji) зняти аніме-серіал «Загадкові історії Рампо: Гра Лапласа» (Ranpo Kitan: Game of Laplace), а Мукая Масахіро (Mukai Masahiro) у 2016-му зняти «Той, хто обманює: «Юні детективи» Рампо Едоґави / Trickster: Edogawa Ranpo «Shounen Tanteidan» yori».
.
15

  • 15 червня 2013 р.
  • 250-річчя Кобаяші Ісси

Кобаяші Ісса (小林 一 茶 / Kobayashi Issa, 1763―1827), справжнє ім’я Кобаяші Нобуюкі (小林信之 / Kobayashi Nobuyuki) ― один із четвірки найвеличніших майстрів хайку, поряд із Басьо, Бусоном і Шікі.

Поезія Ісса відрізняється використанням особистих мотивів, дитячою простотою, вживанням місцевих діалектів і діалогових форм. З-під пера автора з’явилося понад 20 000 віршів і величезна кількість малюнків хайга. А ще есе, щоденник «Останні роки життя батька» (父の終焉日記 / Chichi no shūen nikki) та книга віршів і прози «Моя весна» (おらが春 / Oragaharu).

Літературознавці підрахували, що Ісса присвятив 54 хайку равлику, 15 — жабі, близько 200 — жабам, приблизно 230 — світлячкам, 150 — комарам, 90 — мухам, понад 100 — блохам і більше ніж 90 цикадам. Всього спадщина Ісси налічує близько 1000 віршів, написаних про цих живих істот.

Чільна світлина: 1 грудня 2014 р. Doodle 4 Google 2014 ― переможець у Японії.

Фото Google

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe