нон-фікшн

Історії людей, країн і технологій – про що був знаковий нон-фікшн-2019

24.12.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Популярність нон-фікшн літератури доводить, що читачі не втратили довіри до книжки як до джерела корисних знань. Цього року ми читали справжні історії про справжніх людей, розбиралися у причинах занепаду імперій, дізнавалися про маловідомі куточки нашої країни та пізнавали глибини науки й новітніх технології. Підбиваємо підсумки 2019 року, згадуючи про видання, що розповідали про науку, мистецтво чи історичних постатей.     

 

Рік, що минає, відзначився кількома тенденціями у нон-фікшн літературі. По-перше, книжки про саморозвиток нікуди не ділися. Вони, як і раніше, ставали бестселерами, продовжуючи навчати українських читачів і читачок мистецтву забивати на все й звичкам, які треба мати, щоб досягти успіху. По-друге, гуманітарні науки значно посунули назад точні та природничі. У 2019 ми мали можливість прочитати, скажімо, есеї про історію України чи Європи, лекції та статті класиків магічного реалізму чи нариси про розуміння зла. Фізики, генетики чи математики практично не було, крім книжок одного з лідерів українського ринку нон-фікшн літератури. По-третє, ніша видань про візуальне мистецтво значно заповнилася свіжими надходженнями.

 

Гранти Українського культурного фонду допомогли вітчизняним авторам і видавцям взятися за цю доволі клопітку справу. По-четверте, п’ятий рік гібридної війни викликав потребу у виокремленні її головних рис, в акцентуації уваги на інформаційному просторі з його фейками та маніпуляціями. На цю тему вийшло відразу кілька книжок вітчизняних авторів, плюс переклади. І, мабуть, останнє – маємо нешвидкий, але стабільний поступ у бік збільшення кількості вітчизняних авторів, наприклад, бізнес-літератури чи видань про здоров’я та психологію. 

 

Далі – про нон-фікшн, який підтверджує перераховані вище тенденції чи навпаки – виходить за них.  

 

Читайте також про те, який знаковий нон-фікшн вийшов у 2018-му році.

 

Діана Клочко «65 українських шедеврів. Визнані й неявні»

Клочко Діана. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні / Діана Клочко. — Київ :  ArtHuss, 2019

Вихід книжки відомої української мистецтвознавиці був анонсований наприкінці 2018 року. Коли ж стало зрозуміло, що видання не буде стандартною хронологією історії українського мистецтва й, скоріше за все, обійдеться без подачі інформації у стилі «родився, женився», цікавості побільшало ще у кілька разів. І «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» не розчарували. У книжці зроблено акцент на творах мистецтва, відомих широкій аудиторії та не дуже, їхньому описі та поясненні характеру шедевральності, зіставленні з європейськими мистецькими об’єктами.

 

Есеїстика Діани Клочко – випробування на ерудованість і бажання виходити за межі запропонованого авторкою, для того, щоб вже самостійно збільшити перелік визнаних і неявних. Крім того, книжка здійснила важливе культурне маркування, адже, як написано в назві видання, йдеться про українські шедеври. Тому у читача не має бути сумнівів у тому, що творчість Йогана Георга Пінзеля, Іллі Рєпіна, Казимира Малевича чи Олександри Екстер має безпосереднє відношення до України. Від іконопису VII століття до графіки Георгія Яутовича – книжка розповідає історії творів у авторській манері, що не передбачає загравань з читачем. Тут все серйозно, адже мистецтво потребує вдумливості. Вже наприкінці року Діана Клочко отримала за «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» Премію модерної есеїстики імені Юрія Шевельова.  

 

Вахтанг Кіпіані «Справа Василя Стуса»

Вахтанг Кіпіані. Справа Василя Стуса. – Харків: Віват, 2019

Нечасто книжка стає в Україні приводом для скандалу й навіть судових позовів. Влітку 2019 року Вахтанг Кіпіані написав на своїй сторінці у Facebook про те, що Віктор Медведчук, колишній адвокат Василя Стуса, призначений поету державною, збирається подати до суду на видавництво та упорядника з вимогою припинити продаж та будь-яке інше розповсюдження збірки документів з архіву колишнього С74 КДБ УРСР. На думку українського політичного діяча, інформація, що містить у виданні, шкодить його діловій репутації, честі та гідності. Після двох судових засідань рішення щодо заборони книжки не винесено. «Справа Василя Стуса» ‒ обов’язкова для прочитання. Формулювання, що нині видаються дикими, не так давно змінювали долі та позбавляли життя. Тотальний контроль, білі нитки обвинувачення, залякування та цькування, придушення будь-яких проявів свободи слова ‒ все це ніколи не має повторитися, якщо ми прагнемо демократичного суспільства. На окрему увагу заслуговують записи «З таборового зошита». Будьте готові, деякі фрази вразять близькістю із сьогоденням.  

 

Колектив У,Н,А «Знак»

Знак. Колектив У,Н,А. – Харків: IST Publishing, 2019

Коли у виданні сходяться дослідження, потужна візуальна складова, якісне й креативне виконання, виходить унікальна книжка, що привертає увагу різної аудиторії: від вітчизняних дизайнерів до іноземців, які хочуть більше дізнатися про мистецтво України. В 2017 році в Малій галереї мистецького Арсеналу відбулася однойменна виставка, присвячена українським товарним знакам 1960–1980-х років, тобто, графічному дизайну зазначеного періоду ‒ «ключовому, хоч і призабутому», адже «саме тоді відбувалося становлення професії та формулювання завдань сфери, яку ми зараз називаємо корпоративною ідентичністю». Виявилося, що тема має запит. Але виставки швидко завершуються, а книжки залишаються надовго. «Знак» як видання складається з текстів, архівних матеріалів, інтерв’ю. Від початку він білінгвальний, що дуже правильно в контексті розширення аудиторії. За словами авторок, мета книжки ‒ «заповнити прогалини в історії розвитку локальної графічної форми в галузі товарного знака, додавши повноцінності системі координат діяльності сучасного дизайнера», з чим, на наш погляд, цілком вдалося впоратися.  

 

Читайте також: Товарні знаки 60–80-х як концентрований носій часу й естетики

 

«Ukraїner. Країна зсередини»

Ukraїner. Країна зсередини. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019

Одне з тих видань, які мають стояти на полицях сувенірних крамниць в аеропортах, бо до книгарень в цих стратегічно важливих місцях ми поки не доросли. Візитівка країни, щирі історії про людей, їхні захоплення, мистецтво, традиції, що виникла в результаті «16 дослідницько-документальних експедицій, 100 тисяч кілометрів та понад 400 відвіданих населених пунктів». Як зазначає у передмові автор проєкту Богдан Логвиненко, «Ukraїner почався зі спроб пояснити іноземцям у десятках відвіданих мною країн світу, що таке Україна». На практиці ж виявилося, що нам, місцевим, теж не завадить дізнатися більше про Боржавську вузькоколійку, Аджигольський маяк чи гончарів у Слов’янську.

 

По суті, «Ukraїner. Країна зсередини» ‒ фотокнига з уривками репортажів та QR-кодами, що ведуть на їхній повний текст на сайті проєкту. Навіщо експедицію, що від початку мала існувати у віртуальному просторі, перетворювати на видання? Точно не заради солідності. Ukraїner отримав своє фізичне втілення, відбувся у традиційному форматі передачі інформації, що дає символічну можливість «перегорнути сторінку» пізнання батьківщини. Захопитися, полюбити ще більше, вирушити у путь, щоб побачити країну зсередини й, можливо, стати одним зі співавторів нового унікального сюжету.     

 

Читайте також: Як написати хороший нон-фікшн: 7 порад від Ростислава Семківа

 

Сергій Плохій «Остання імперія»

Сергій Плохій. Остання Імперія. – Харків: КСД, 2019

Цього року вийшло кілька книжок авторитетного історика в різних видавництвах. Кожна з них заслуговує бути згаданою з добірці про знаковий нон-фікшн, адже роботи Сергія Плохія подають, здавалося б, загально відомі події у новій оптиці, часто такій, що викликає суперечки, але й прийняття. Проте не будемо забувати, що книжка як культурний продукт – це сукупність якісного перекладу, хорошої редактури, достойної обкладинки та більш-менш пристойного паперу. Зважаючи на це, ми вирішили зупинитися саме на виданні «Остання імперія». У ньому автор досліджує причини краху СРСР, відштовхуючись від розсекречених документів Білого дому, які дають зрозуміти, що США не прагнули закінчення «холодної війни», а ЦРУ не мало жодного стосунку до припинення існувати Радянського Союзу.

 

«Визначальними в долі СРСР стали останні чотири місяці його існування – між невдалою спробою путчу 19 серпня 1991 року та зустріччю глав союзних республік в Алма-Аті 21 грудня. На моє глибоке переконання, майбутнє «останньої імперії» зумовили не так політика США, конфлікт союзного центру і Росії (уособлених Горбачовим і Єльциним) чи напружені стосунки між Москвою та республіками, як відносини між двома найбільшими суб’єктами СРСР – Росією та Україною. І саме нездатність їхніх політичних еліт вибудовувати новий modus vivendi в умовах руху України до незалежності, що набирав обертів, стала останнім цвяхом у труну Радянського Союзу», – пише Плохій, пропонуючи читачеві докладний історичний екскурс з цінними деталями й важливими висновками.  

 

Читайте також: Де шукати автора українського нон-фікшну

 

Мічіо Кайку «Гіперпростір»

Мічіо Кайку. Гіперпростір / Мічіо Кайку ; Пер. з англійської Анжела Кам’янець. – Львів: Літопис, 2019

Бестселер, нон-фікшн, якого хотілося би більше. «Наукова одіссея крізь паралельні світи, викривлений простір-час і десятий вимір» професора теоретичної фізики в Сіті-коледжі Нью-Йоркського університету береться докорінно змінити усталене уявлення про все, що нас оточує. Як пише автор, «сьогодні багато фізиків переконані, що традиційна чотиривимірна теорія «замала», щоб належно описати сили, які існують у нашому всесвіті». Тобто, до висоти, ширини, довжини та часу мають додатися ще шість просторових вимірів, які разом формують гіперпростір – «теорію всього». Кайку пише про неймовірні речі, наприклад, машини часу, паралельні світи, велике стиснення, їх важко осягнути, але дуже цікаво відкривати для себе. Науковець зазначає, що зміст книжки базується на припущеннях і математичних розрахунках, та якщо вони підтвердяться, людство матиме можливість подорожувати до найвіддаленіших куточків космосу. Щоправда, для того, щоб скрутити простір і час у «бублик», необхідна енергія «у квадрильйон разів більша від енергії наших найпотужніших прискорювачів частинок». Та автор вірить, що невгамовне людство щось неодмінно вигадає, бо навіщо тоді жити, якщо не прагнеш нових знань і карколомних відкриттів.

 

Стівен Пінкер «Просвітництво сьогодні»

Стівен Пінкер. Просвітництво Сьогодні / Перекладач: Олена Любенко. — Київ: Наш Формат, 2019

«Сьогодні більше, ніж будь-коли в історії людства, ідеали розуму, науки, гуманізму та прогресу потребують безоглядного захисту», – пише відомий канадсько-американський вчений психолінгвіст, популяризатор науки. Пінкер зауважує, що сучасна людина, перебуваючи під інформаційним тиском, втрачає реальне сприйняття світу й розуміння здобутків прогресу. А це дуже вигідно політичним силам, що виступають проти ліберальної демократії. Тому науковець ставить собі за мету нагадати про цінності Просвітництва – раціо, науку, гуманізм, адже вони «стимулюють, надихають, облагороджують». Пінкер заходить здалеку, починаючи з Іммануїла Канта. Автор розмірковує над тим, чому релігія та націоналізм виступили проти Просвітництва, говорить про тотальну підтримку песимізму, наприклад, американськими медіа.

 

Від загального Пінкер переходить до конкретних даних про тривалість життя сучасної людини та тих, хто населяв нашу планету 200 й більше років тому; вакцинацію; якість і кількість харчів; добробут і багатство, майнову нерівність; мир та війни; щастя тощо. Серед розмаїття інформації, що підтверджує ерудицію автора та його заглибленість у тему, легко знайти одну надзвичайну актуальну для українського сьогодення думку про те, що «риторика безвиході», віра людей у те, що їхня країна – «охоплений полум’ям смітник» призводять до провокацій демагогів і навіть їхнього приходу до влади.   

 

Мішель Обама «Становлення»

Мішель Обама. Становлення / Перекладач: Максим Гоцацюк. — Київ: BookChef, 2019

І на завершення – світовий бестселер, який побив рекорди продажу в США та Великобританії. 10 млн примірників – кому ще таке вдасться? Можна по-різному ставитися до політики Барака Обами, але одне залишається беззаперечним фактом – його родина, стосунки з дружиною стали взірцем дружби та партнерства. Саме тому автобіографія дружини 44-го президента США, підсилена потужним промо й туром авторки різними країнами, отримала таку шалену популярність.

 

Знаковість цієї книжки для українського читача, який може собі дозволити не пам’ятати про сегрегацію та рух за громадянські права афроамериканців у США, полягає, як мінімум, в усвідомленні того, що перша особа держави може відверто розповісти про свої будні при владі, подати власне життя як становлення, що триває навіть після завершення каденції: «Для мене становлення означає не закріплення на певному місці чи досягнення строго визначеної мети. Це радше рух уперед, стимул до розвитку, спосіб безперервного самовдосконалення. І це подорож без кінця». Крім мотиваційної та емоційної складових, книжка Мішель є прикладом чудово написаної автобіографії. Подейкували, що у пані Обами був секретний співавтор. Можливо, цим пояснюється дуже грамотна структура книжки, але акценти, важливі для багатьох сучасних жінок, безліч цікавих фактів із життя у Білому домі точно належать їй самій, тому то й вийшла настільки жива й невимушена оповідь, якій віриш.

 

Читайте також: Становлення Обами: як поєднати батьківство, роботу й політику

 

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект