дитліт

Найпомітніші дитячі книжки року: що радять експерти

20.12.2018

Валентина Вздульська

Валентина Вздульська

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

У грудні традиційно підбивають книжкові підсумки року, називаючи найкращі видання. Літературні премії і рейтинги озвучують свої версії, читачі – свої.

У цьому потоці «найкращих» вагоме слово належить читачам професійним – літературним критикам. Вони оцінюють книжки не лише на предмет привабливості для читача, але й з погляду культурної цінності. Тобто того, наскільки новаторською, естетично вартісною та впливовою є книжка для ринку й літпроцесу.

«Читомо» попросило літературних оглядачів, які спеціалізуються на дитячих і підліткових книжках, назвати видання 2018 року, які, на їхню думку, вирізнялися з-поміж інших: закладали важливі теми чи запроваджували нові формати і тренди, які скеровуватимуть розвиток дитячої книжки в Україні впродовж найближчих років.

 

Українські акценти

Серед найпомітніших видань року першою чергою слід назвати «диптих» «Голосно, тихо, пошепки» та «Я так бачу» творчої студії «Аґрафка», який здобув головну нагороду найбільшого дитячого книжкового ярмарку світу Bologna Ragazzi Award 2018 в одній із номінацій. Це ті книжки, якими ми не намагаємося наздогнати решту Європи, а нарешті випереджаємо її. А це в українському книговиданні буває вкрай рідко.

Читайте також: Комунікативні книжки-ігри для дітей: читати й спілкуватися

 

Важливий акцент на якості візуальної складової роблять біографічні артбуки «Михайло Сорока» та «Микола Лемик», які написала і намалювала Христина Лукащук. Літературна оглядачка Христина Содомора називає їх знаковими.

Серед українських біографічних проектів критики згадують дві серії видавництва IPIO. Першу присвячено видатним особистостям західної культури, іншу – знаменитим українцям, таким як Ігор Сікорський, Леонід Каденюк, Валерій Лобановський, Роксолана. Оглядачі вважають біографічні серії для дітей трендом сезону й чекають на вітчизняні адаптовані біографії для найменших читачів.

Серед українського нон-фікшн оглядачі називають кулінарне видання для дітей «Ням! Готують діти» та пізнавальну «Україна. Книга-мандрівка» груп авторів як проекти, безпрецедентні за масштабом робіт та якістю дизайну у своїх нішах.

Читайте також: «Книга-мандрівка. Україна»: одна книжка та понад 500 гостей

 

Кураторка дитячої програми «Книжкового Арсеналу» Юлія Козловець звертає увагу на графічну повість «Безхвоста» Оксани Лущевської: «Оксані я би вже дала якусь премію на кшталт «За вагомий внесок у розбудову»… Вона методично та влучно своєю творчістю, книжка за книжкою, задає вектори розвитку укрсучдитліту… Дуже вдячна Оксані за «Безхвосту», як намагання переломити зневажливе ставлення дорослих до «несерйозних коміксів», та як індульгенцію дітям, які так люблять і цінують жанр графічної прози. Дякую Інні Гавриш за тональність кольорів та увагу до деталей. Чекаю, що Оксана придумає наступного разу».

Літературна оглядачка Ірина Ніколайчук радить звернути увагу на проект «Окуляри і кролик-гном» – книжку оповідань для читачів 9-12 років. На думку Ірини, це «книжка, яка в досить оригінальний спосіб (ставши електронною, безкоштовною та загальнодоступною), як для українського ринку, звернулася до своїх читачів і вселяє віру в можливості української підліткової прози».

У контексті підліткової літератури чи не вперше маємо приклад книжки, написаної за мотивами популярного підліткового телесеріалу. Ідеться про «Щоденник Лоли» Ольги Купріян – приквел до серіалу «Школа», презентація якого на «Форумі видавців» у Львові зібрала рекордні 4 тисячі чоловік. «Рідкісний випадок, коли масова література одночасно є якісним читанням», – вважає головна редакторка порталу «Барабука» Анна Третяк. Зразком «зробленої з розумінням» масової книжки можна вважати й повість «Зюзя» для молодшого шкільного віку – дебют Сергія Куцана.

Читайте також: Що радять читати зірки серіалу «Школа» і що приховує «Щоденник Лоли»

 

Серед підліткових видань опитані критики також радять звернути увагу на останню книжку вже покійного Сергія Оксеника «Вбивство п’яної піонерки». «Це весела пригодницька історія для дітей, ностальгійна й щемка згадка про дитинство для їхніх батьків, яка матиме що сказати ще не одному наступному поколінню читачів будь-якого віку», – зазначає Ірина Ніколайчук. Серед фентезі чи не найбільше уваги заслуговує «Дитя песиголовців» Володимира Арєнєва – другий том трилогії «Сезон кіноварі» з гострими політичними алюзіями.

 

Читайте також: Легенди про наш час: «Дитя песиголовців» Володимира Арєнєва

 

Однією з найслабших ніш критики вважають вітчизняну поезію для дітей. За рік тут, за кількома винятками, практично не з’явилося потужних вітчизняних книжок. А саме поезія є надзвичайно важливою для читачів дошкільного віку. Дослідниця дитячої літератури і письменниця Оксана Лущевська називає таку ситуацію колапсом.

Соціальна відповідальність

Поза сумнівами, найбільше «плюсів у карму» за правильні ідеологічні меседжі, такі як рівноправ’я, повага, свобода та формування українського культурного бекграунду, отримують творці двотомника «Це зробила вона» та «Це теж зробила вона».

 

Читайте також: Українки, які змогли: чотири добірки казок на ніч для малих і дорослих бунтарок

 

Пізнавальний проект, започаткований видавництвом «Видавництво», покликаний донести до широкого читача історії видатних українок із різних галузей діяльності: науки, мистецтва, спорту, медицини, юриспруденції тощо. Часто ці імена загублені в історії або ж вписані в культурні контексти імперій, тож їх доводиться віднаходити, повертати й переосмислювати.

Двотомник можна розглядати і як мотивувальну літературу. «Ніщо так не допомагає повірити в себе і всупереч упередженням іти до своєї мети , як історії відомих і крутих жінок, де знаходиться місце не лише перемогам і поразкам, а й простим радощам і бідам життя», – зазначає Ірина Ніколайчук.

 

«Непересічний для нашого книжкового ринку проект, який з одного боку виглядає трендово, а з іншого – є локальним, суто українським. Нерівність історій, написаних та проілюстрованих різними авторами й авторками, нівелюється їхньою кількістю, тематикою, масштабом особистостей», – підсумовує Юлія Козловець.

Лідер без нагород

Серед дитячих книжок українських письменників опитані критики майже одностайно вирізняють книжку-картинку «Моя Ба» Тетяни Стус з ілюстраціями Надьожної. Юлія Козловець стверджує, що не може «з ходу пригадати наших книжок про бабусь – затишних, теплих, щирих».

 

«Знаю такі перекладні, і знаю, що ця тема єднає дорослого, який читає, і дитину, яка слухає, додає взаєморозуміння нам усім, на рівні емоцій говорить про плинність часу та вічність почуттів», – додає експертка.

На думку оглядачки Ірини Ніколайчук, «поява таких книжок засвідчує, що український книжковий ринок перестає боятися складних тем у дитячій літературі».

 

Анна Третяк називає книжку «Моя Ба» ніжною, глибокою і багаторівневою історією про спілкування дитини з бабусею.

 

«Вона дасть своїм читачам рівно стільки, скільки ті готові взяти. І якщо для певної дитини питання прощання наразі не є актуальним, вона вичитає просто веселий епізод із життя, гри з бабусею. А для тих, кому важливо подумати про втрати та те, куди рідні йдуть після смерті, текст дає надію – адже вони продовжують жити в серцях тих, хто про них пам’ятає. До речі, власне слова «смерть» у книжці немає, що й дає цю глибину та апеляцію до досвіду конкретних читачів», – зазначає редакторка.

 

На думку Оксани Лущевської, «Моя Ба» дає можливість діалогу про ейджизм і не романтизує відхід людини, а вказує на місце любові та пам’яті.

 

З різних причин «Моя Ба» поки що не отримувала нагород, хоч і потрапила до фіналу конкурсу «Еспресо. Вибір читачів».

Перекладна література

Перекладна дитяча література поки що домінує на українському ринку. Вибір книжок урізноманітнився в порівнянні з попередніми роками, хоча основну масу тут, як і раніше, складають масові видання середньої якості. Проте є й приємні винятки. Опитані критики радять звернути увагу передусім на такі книжки:

 

  • «Персеполіс» Маржан Сатрапі – французький соціальний комікс від авторки іранського походження, який вважається одним із найкращих сучасних графічних романів. У книжці оповідачка розповідає про своє дитинство та молодість перед, під час та після Ісламської революції в Ірані.

 

  • «Ах, ця чудова Панама!» Яноша – книжка для дошкільного та молодшого шкільного віку від німецького письменника та ілюстратора, що входить до золотого фонду європейської дитячої літератури.

 

  • «Диктатор» Ульфа Старка та Лінди Бондестам – іронічна книжка-картинка про маленького диктатора, який вважає, що світ обертається навколо нього. «Насилля не може породити добра й любові. Кілька шарів звичайної мудрості, як завжди у Старка. Одна з книжок, які варто мати у власності», – зазначає Юлія Козловець.

 

  • «Гільда і троль». «Комікс для читачів молодшого шкільного віку може бути іронічним, глибоким, але при цьому цікавим і з яскравою та рішучою персонажкою в центрі», – описує цю книжку Ірина Ніколайчук.

 

  • «Стіна» Петра Сіса – книжка-власниця численних престижних нагород за вербальне і візуальне розкриття теми життя простих людей в умовах тоталітарного режиму. «Книжка, обов’язкова для прочитання всім, хто думає, що свобода — це очевидна річ», – сказав свого часу про неї перший Президент Чехії Вацлав Гавел.

 

  • «Хранитель» Лоїс Лоурі – знаменита антиутопія для дітей віком від 9 років про світ майбутнього, в якому люди досягли гомогенізації та втратили свободу волі.

 

  • «Зоряна ніч Ван Гога та інші оповідання» Майкла Бьорда – історія мистецтва для дітей від доісторичних наскельних малюнків до сучасних інсталяцій.

 

  • «Крута фізика», «Крута математика» і «Крута архітектура» – книжки різних авторів, що вийшли друком у пізнавальній серії нового видавництва «Моя книжкова полиця». «Це сучасний, стильний і цікавий нон-фікшн для школярів», – зазначає Христина Содомора.

 

  • «Про Грінча, який украв Різдво» – класика від Доктора Сьюза в перекладі Маріанни Кіяновської.

 

  • «Чорна книга кольорів» Коттін Менени – книжка, яка знайомить дітей із тим, що таке шрифт Брайля, та розширює розуміння інклюзії, зазначає Оксана Лущевська. Видання провокує замислитися над пізнанням світу через слова й дотик.

 

  • «Мій дідусь став привидом» Кіма Фупца Окісона та Еви Ерікссон. «Тема смерті лякає дорослих більше навіть, ніж дітей: думаю, ця делікатна та щира книжка не дуже користується попитом. Це шкода, і це очікувано. Але, тим не менше, поява цих книжок – ознака здоров’я й дорослішання нашого дитліту», – зазначає Юлія Козловець.

 

  • «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» Елени Фавіллі та Франчески Кавалло – сто розповідей про життя ста надзвичайних жінок з ілюстраціями. Чудове доповнення до українських книжок такого формату «Це зробила вона» та «Це теж зробила вона».

 

  • «Серце, плач» Ґленн Рінґтвед, Шарлотте Парді – ще одна художня книжка про те, як говорити з дітьми про втрату близької людини.

 

  • «Моє щасливе життя» та «Моє серце б’ється і сміється» Рус Лаґеркранц – «одна з найчудовіших серій, яка вказує на світлі моменти життя, попри те, що героїня має нелегкий період у житті. Уміння помічати щасливі моменти – це навички, необхідні нашому поколінню і майбутнім теж, зважаючи на вітчизняні та світові новини. Книжка показує комплексність життя», – зазначає Оксана Лущевська.

 

  • «Рубі Червоні Черевички» Кейт Непп – серія книжок для найменших читачів, яку, на думку Христини Содомори, можна назвати невибагливою, проте, естетично довершеною.

 

  • «Боги та богині давньогрецької міфології» – адаптоване для дітей видання з мистецькими з ілюстраціями Мануели Адреані.

 

Читайте також: Адвент-історії, або 14 книжок, які варто прочитати до Різдва

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект