Читомо > Дискусія > Робота над портретом міста: розмова між Оксаною Забужко й Гайке Марією Йогенінґ

Дискусія

Робота над портретом міста: розмова між Оксаною Забужко й Гайке Марією Йогенінґ

18.05.2017 0 Автор:

У фокус спеціальної програми Оксани Забужко на Книжковому Арсеналі «Розкажи мені про мене» потрапило невміння України говорити світові про себе, що є величезним мінусом у час гібридних воєн. Названа спеціальна програма, що складається з 4 частин, присвячена погляду іноземців на Україну і представлення ними України за кордоном (і не лише). Перша зустріч у рамках програми відбулася з письменницею та авторкою подорожніх книжок Гайке Марією Йогенінґ і була присвячена путівникам, які формують портрет міста для іноземців. Ми послухали розмову Забужко і Йогенінґ і законспектували її основні пункти.

Оксана Забужко схарактеризувала країни третього світу як ті, покидаючи які ви не можете купити в аеропорту про них жодної книжки європейськими мовами. І на українському ринку бракує видань, які можуть подати іноземцям портрет країни, тобто хороших путівників, короткої історії країни, доступних художніх книжок про Україну тощо.

DSC_0046

На щастя, за цю роботу беруться також іноземці, які відкривають Україну своїм співмешканцям. І роблять такий продукт, який непогано було б мати й на українському ринку. Саме цим займається Гайке Марія Йогенінґ, авторка путівника Києвом для німецькомовної аудиторії. Вона пише путівники пострадянськими країнами, а також працює над книжками про архітектуру. Що важливо, путівник Йогенінґ, крім маршрутів і порад, де зупинитися і що поїсти, містить розлогі архітектурні, культурні й історичні характеристики міста, а також перелік книжок про Україну, доступних німецькою мовою.

Читайте також: Що буде на Книжковому Арсеналі-2017

DSC_0060

Подорожні книжки – дуже розвинений жанр на німецькому ринку. Йогенінґ стала лауреаткою літературної премії ITB Berlin, створеної спеціально для такої літератури. Цей сегмент книжок показує безліч способів подорожувати: через архітектуру, природний ландшафт, кухню тощо. Наявність широкого асортименту такої літератури засвідчує відкритість суспільства, його звиклість до подорожей і вміння бачити світ через текст (на відміну від українського суспільства, яке досі лишається доволі закритим). Однією з постатей у Німеччині, який стоїть коло витоків традиції каталогізування простору і написання путівників, був Карл Бедекер. Його книжки містили безліч подробиць (у тому числі карти цвинтарів), хоча він жив у час, не дуже придатний для подорожей (1801-1859 рр.).

 

У чому важливість подорожніх книжок?

DSC_0054

У час, коли німецькі медіа подають досить критичний портрет України, завдяки путівнику (а потім і власному спостереженню під час подорожі) іноземці змінюються погляд на країну. Це означає маленьку перемогу на фронті інформаційної війни. А місія авторки путівника в цьому світлі – сприяти подоланню упереджень, робити місто більш відкритим, переборювати наявні стереотипи до закритих суспільств. А українське суспільство, на думку Йогенінґ, – доволі закрите, що імовірно пов’язано з концептом свого й чужого. Українці не охоче пускають чужих у свій простір, не охоче діляться.

Читайте також: Низький старт: 8 нон-фікшн новинок Книжкового Арсеналу

 

Що потрібно для створення хорошого путівника?

DSC_0071

  • Дослідження усієї доступної літератури про місто/країну
  • Пошук друзів у досліджуваному місті/країні, інсайдерів, які все тобі покажуть і розкажуть
  • Постійні оновлення й реактуалізація видання (раз на півтора року)
  • Обирати правильні будинки для дослідження. Оскільки тоді у вас є шанс подати читачам вдалу історію, яку приховує цей будинок, і подальший стимул для самостійного дослідження міста.
  • Політична ситуація впливає на попит на подорожі, а отже, й на путівники. Мало хто хоче їхати в нестабільні країни, тож попит на подорожні книжки Єгиптом і Туреччиною зменшується.

Читайте також: 10 зіркових гостей Книжкового Арсеналу-2017

 

Три місця в Києві, які на погляд Йогенінґ найбільш цікаві для іноземців

DSC_0064

  • Майдан. Оскільки його картинка тривалий час постійно з’являлась у медіа.
  • Лавра і Софійський собор. Оскільки вони є об’єктами ЮНЕСКО.
  • Межигір’я. З цікавості до того, як живуть новочасні диктатори

Тобто іноземцям цікаво побачити на власні очі ті об’єкти, які їм добре відомі завдяки регулярній появі у медіа саме цих місць.

P.S. На випадок, якщо вам цікаво спробувати зробити путівник або туристичний матеріал, Оксани Забужко пропонує дослідити таку важливу тему, як українські місця й адреси за кордоном, оскільки істотна частина української культури відбувалася й створювалася поза межами України. Зокрема можна написати про українські адреси Відня та українську Прагу (Ольшанський цвинтар, палац Жофін, де виступав Франко, тема празької еміграції).

 Чільне зображення: styler.rbc.ua

Фото: Ната Коваль

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
Нове з рубрики
artarsenal bookforum publish messe