дитяче читання

Нова українська школа: свідоме читання, а не конкурс на швидкість

14.05.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Уміння читати впливає не лише на розвиток когнітивних навичок, фантазії чи таланту до письма. При правильному використанні воно допоможе дитині досягти успіху та уникнути проблем, пов’язаних із недостатнім рівнем критичного мислення. Читання навчає думати, розширює світогляд, розвиває особистий потенціал дитини та відкриває нові можливості. Читомо розповідає про оновлення підходів до розвитку читацьких компетентностей у дітей, які пропонує концепція Нової української школи.

Читання – не спринтерський забіг

Відповідно до концепції Нової української школи (НУШ), кожна з ключових компетентностей, обов’язкових для випускника Нової української школи (чи то математична, чи соціальна, навіть навички у природничих науках і технологіях), містять спільні наскрізні вміння, які потрібно розвивати впродовж усього життя. Серед них – уміння читати та розуміти прочитане, висловлювати думку усно та письмово, критично мислити та конструктивно керувати емоціями застосовуючи емоційний інтелект. Все це, так чи інакше, стосується читання.

Марина Банник, сертифікована тренерка НУШ і вчителька початкових класів з міста Лисичанськ (Луганська область) розповіла про зміни в практиках читання в школах НУШ:«Читання не було для мене проблемою, я люблю книжки з дитинства. Пам’ятаю, як вже десь у третьому  класі прочитала товстелезний історичний роман «Бесікі» Акакія Беліашвілі, з купою історичних подій та складних імен, просто тому, що мені було замало  шкільних підручників. Хоч  проблем з книжками я не мала, традиційні перевірки техніки читання, що влаштовувала нам заступниця директора двічі на рік, згадуються без задоволення. Те, що тебе залишають віч-на-віч з чужою людиною і змушують читати вголос, у будь-кого викличе бажання втекти світ за очі.

Зараз – я дивлюсь  на процес читання не лише як учитель, але й як мама. Я розумію, що читати швидко та читати з розумінням – це не тотожні поняття. З досвіду бачу багатьох дітей, які вже у сім-вісім  років читають більш як сто слів, але розуміють лише мізерну частину з прочитаного  навіть не ухоплюючи суті. Швидкість читання виходить для них на перший план. Але ж вони – не спринтери, а рекорди – це не головне в читанні!

 

Нова українська школа відходить від «читання заради читання». Зусилля  вчителів і батьків треба спрямувати на те, щоб дитина розуміла прочитане, могла оцінити якість і достовірність інформації, переказати її, висловити своє ставлення.

 

Дехто з легкістю читає та розуміє прочитане вже змалечку, а хтось йде до цього повільно (особливо з точки зору батьків, які, мабуть, теж пригадують техніку читання зі свого шкільного дитинства). Але з практики бачу, що часто дитина, яка читає повільніше за інших, після першого ж прочитання тексту може відповісти навіть на найзаплутаніші питання, які були не «по зубах» іншим».

 

Читайте також: Задоволення від читання: чого хочуть діти та їхні батьки

Кілька технік для розвитку читацької компетентності

Пані Марина поділилася своїми рекомендаціями, напрацьованими за 24 роки педагогічної роботи, як зробити читання справді цікавим для маленьких школярів. Вони можуть стати у пригоді як вчителям, так і батькам майбутніх книголюбів:  

 

  • Влаштуйте з дітьми щоденне спілкування в чаті. Не секрет, що зараз діти не дуже полюбляють читати книжки. Вони краще пограють у комп’ютерні ігри чи подивляться відео. Але діти із задоволенням читають діалоги; особливо ті, які побудовані у вигляді чату соціальної мережі. Вони залюбки складають і свої «чати», де розповідають цілі історії. Такі діалоги не обов’язково мають бути великими. Головне – зрозумілими та цікавими. 

 

  • Читання в парах. Учні в класі дуже люблять читати в парах чи трійках. Коли є вибір: читати самому або в команді,  більшість обирає парну роботу. Вдома «читацьким напарником» може стати хтось із батьків. Можна читати по одному реченню або абзацу, по одній сторінці або казці. Головне – обговорювати прочитане. Що саме сподобалося, а що ні. Як би дитина сама вчинила в такій ситуації, ким з героїв себе бачить. Попросіть її поставити  вам запитання і ви здивуєтеся фантазії вашого школярика.

 

  • Читати «з перешкодами» – одна з найулюбленіших вправ школярів. Додавайте елементи сторітелінгу, наприклад: злий чарівник не хоче, щоб діти прочитали цю історію і дізналися найсекретніший секрет головного героя. Тому він напустив густого туману, що приховав половину тексту. У ролі  «густого туману» використайте звичайну лінійку чи закладку, якою закриватимете частину надрукованого рядка. Запропонуйте дітям придумати свої варіанти для закритого тексту. Це допоможе «розкрити секрет» героїв і розвинути фантазію учнів.  

 

  • Гра «Розвідники» розвиває уважність під час читання. Запропонуйте дитині порахувати, скільки разів у тексті зустрічається слово «дорога». Пані Марина зізнається, що інколи вона вдається до хитрощів і пропонує порахувати кількість слів, яких взагалі немає в тексті. Крім розвитку фотографічної пам’яті, така вправа допоможе дітям звикнути до читання у формі гри.  

 

  • Запропонуйте дитині зробити рекламу прочитаної історії, вигадати продовження або початок книжки. Особливо такі завдання важливі для дітей, які вже люблять читати. Вони допоможуть зберегти зацікавлення і спонукатимуть до власної письменницької творчості.

 

  • Спробуйте зупинитися під час читання на найцікавішому місці. Це хороша вправа для батьків маленьких школяриків. Але не забувайте залишити книжку там, де дитина легко її знайде. 

 

  • Показуйте приклад. Існує безліч  варіантів і способів зацікавити дитину. Але головне – вона має бачити книжку в руках дорослих. Якщо батьки ніколи не читають, а домашня бібліотечка обмежується казкою «Івасик-Телесик», то прищепити дитині любов до читання буде важко. 

 

Читання має приносити задоволення. Навички читання в молодшому шкільному віці формуються з різною швидкістю та інтенсивністю. Всі розуміють, що головне в розвитку читацьких навичок – це практика. Але читання лише на втіху батькам і вчителям не приносить задоволення самій дитині. 

 

Читайте також: Дитяче читання: 10 «не» від 0 до 100

Читацька грамотність у дослідженнях PISA

Міжнародне дослідження середньої освіти PISA, в якому Україна вперше взяла участь у 2018-му році, має на меті перевірити, наскільки добре підлітки з різних країн володіють ключовими для дорослого життя компетентностями. Зокрема, перевіряється і рівень читацьких навичок (всього PISA виділяє шість рівнів читацької сформованості). Цей тест не перевіряє швидкість читання або знання навчальної програми. Він аналізує вміння учнів  використовувати читання для розв’язання життєвих проблем і подолання викликів у незнайомих умовах. Чи вміють учні на достатньому рівні знаходити, інтегрувати, аналізувати та інтерпретувати прочитану інформацію? Цей тест містить не лише фрагменти художніх творів, які ми звикли аналізувати в школах, але й таблиці, графіки, оголошення чи повідомлення. Тобто тексти, які оточують нас щодня, і правильне розуміння яких прямо впливає на наше життя.

 

«Високий рівень читацької грамотності є не лише основою для успіхів в інших галузях і напрямах освіти, але й передумовою для плідної участі в більшості сфер дорослого життя», – зазначають автори посібнику «PISA: читацька грамотність». Хоча PISA перевіряє рівень компетентностей та знань 15-річних підлітків, усі ми розуміємо, що засади читацької компетентності закладаються із наймолодшого віку дитини. 

 

Читайте також: Звіт PISA-2018: українські учні не дотягнули до середнього рівня країн ОЕСР

Від читача до письменника – один крок

Чи не найбільше про користь читання знають письменники. А у випадку дітей ті, хто для них пише. Про свій шлях від любові до книжок й до публікації власних творів розповіла Оля Русіна – журналістка, перекладачка, авторка книжок для дітей та підлітків. Її книжка «Мія та місячне затемнення» увійшла до короткого списку «Дитяча книга року ВВС-2019»:

 

«Батьки ніколи не обмежували мене в книжках. Могли відмовитися купити якусь дорогу іграшку, але на книжки, наскільки я пам’ятаю, ліміту не було. Це був початок 2000-х років тобто якісних україномовних книжок тоді було незрівнянно менше, ніж зараз. А, власне, писати я почала, коли прочитала «Незвичайні пригоди у лісовій школі» Всеволода Нестайка. Там мені найбільше припала до душі другорядна героїня. Було прикро, що з нею відбувалося дуже мало пригод, і я вирішила написати про неї власну «книжку». 

 

Про розвиток потенціалу маленьких письменників 

 

На думку Олі, для дітей, що пишуть, зворотній зв’язок так само важливий, як і для дорослих авторів. 

 

«Дуже корисно слухати та проговорювати з дітьми їхні історії, розпитувати, чому герої вчиняють так, а не інакше. Це допомагає дитині й самій краще зрозуміти певні ситуації та мотивацію їхніх учасників, разом вигадувати альтернативні варіанти розвитку подій. Те, що дітям цікава думка про їхні твори, дуже помітно на письменницьких зустрічах.

 

Я ще не бачила жодного класу (серед школярів 2-5 класів, з якими я переважно зустрічаюся), де не було хоча б одного учня, що пише якісь свої історії. Дуже часто ці діти просять твої контакти, питають, чи можна тобі надіслати що-небудь з написаного ними і поговорити про це.

 

Звичайно, також важливо багато читати з дитиною (читання вголос – узагалі незамінна річ!) та давати їй можливість самій обирати книжки, коли вона стає дорослішою. Я чула десятки історій і сама не раз була свідком ситуацій, коли на фестивалях чи у книгарнях батьки переконують дитину придбати не ту книжку, яку вона хоче, а ту, яка їм самим здається кращою, правильною чи відповідною до віку. 

 

Уявлення нинішніх дорослих щодо вікових категорій творів (якщо вони не досліджують це питання професійно), думаю, загалом може не збігатися з тим, яких текстів і в якому віці потребують діти.

 

Зараз вони зростають в зовсім іншому інформаційному полі, інакше цю інформацію споживають. Тому важливо довіряти дітям і прислухатися до того, як вони самі формулюють свої читацькі потреби».

 

Читайте також: Дитячий психолог про те, як привчити дітей до читання

Про користь читання з дитинства в побудові кар’єри

 

Все, чим Оля займається професійно, наразі пов’язано з текстами (переклад, письменництво, журналістика). Письменниця зазначає, що найочевиднішою користю від цього є розвиток емпатії, критичного мислення та вміння формулювати думки: 

 

«Власне, читання відкрило мені можливість самій писати книжки. Читацькі звички також допомагають  споживати  великі обсяги інформації, що важливо в журналістській роботі. Я можу концентруватися, швидко виділяти з тексту головне та запам’ятовувати його, лаконічно та змістовно переказувати це іншим».

 

Про авторів, які можуть зацікавити дитину читати більше

 

На думку письменниці, зацікавити дитину читати більше можуть книжки  Всеволода Нестайка, Джеремі Стронґа, Сергія Оксеника, Ульфа Старка та Марії Парр. Оля також відзначає, що багато дітей зараз любить нон-фікшн на тему космосу, технологій, історії. 

 

Отже, читання може бути цікавим. Особливо, якщо тексти та формати читання відповідають часу та потребам школяра. Шкільні хрестоматії, які пропонує НУШ, містять твори сучасних, популярних українських письменників, серед яких Катерина Бабкіна, Ірен Роздобудько та Мар’яна Савка. Через ці вірші та оповідання діти не лише дізнаються про минуле нашої країни, але й пізнають світ, що їх оточує прямо зараз.

 

Читацька компетентність – не лише вміння читати та розуміти прочитане у книжках. Тексти в  тій чи іншій формі залишатимуться з нами завжди. Адже навіть інтернет, на користь якого виступають діти, що не люблять читати, – це не тільки  відео та онлайн ігри. Це масив не завжди перевірених і правдивих текстів, в яких  діти  повинні  вміти орієнтуватися та  критично аналізувати. І без осмисленого читання тут не обійтися. 

 

Читайте також: Скролити не гріх: що таке ефективне читання і як його розвинути

 

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

 

Автор інфографіки – Назар Калапунь

 

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект