Читомо > Тексти > Юрій Винничук «Місце для дракона»

Тексти

Юрій Винничук «Місце для дракона»

15.09.2016 0 Автор:

Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!

У видавництві «Чорні вівці» вийшла повість-казка Юрія Винничука «Місце для Дракона». Ілюстрації до неї зробила Надя Каламєєць. Друкуємо уривок, який нам люб’язно надало видавництво. 

Лицарі знову з’їхалися в долині перед печерою, де, на їхнє щире захоплення, височіла гора вибілених вітром кісток та черепів.
– Цей дракон, либонь, не такий вже й тюхтій, як про нього говорилось. Оно скільки кісток!

– Еге, але мають такий вигляд, наче пролежали на вітрі не одну сотню літ, – засміявся Гудбрант.

– Хлопці! – прогуркотів Кельбас. – Та що воно таке, що знову нашого дракона ображають?!Запрошуй після цього тих іноземців! Приїде, накаркає, а ти потім голо- ву суши – так воно було чи інакше?

– І справді, Гудбранте, – згодився Юхно, – переби- раєш драконами, як дівка парубками.

– Ех, цікаво, як там наша князівонька себе почуває? – потер руки пан Базильо.

– А що їй могло статися? – відмахнувся Кельбас.– Дракон її для викупу тримає. А вона сидить собі, пев- но, та майбутньому чоловікові шкарпетки плете. Лицарі – в регіт, один лише пан Лаврін спохмурнів та гаркнув:

– Заткайте свої пельки! Не маєте жодного права так говорити про князівну!

– Е-е, жартів не розумієте?

Drakon-Kopiya

Дракон почув галас і зрозумів, що пора виходити. Опустив голову на могилу пустельника й поцілував ка- мінну плиту.

– Скоро я прийду до вас, і ми знову будемо разом, – прошепотів.

Коли він помолився і встав, князівна спитала:

– Вже йдете?

– Пора.

– Боже, як це все безглуздо!.. Раптом подумала… що я ваш убивця. Не розумієте? Я – справжній ваш убивця. Якби не було мене, може, обійшлося б і без цього герцю… Довкола одна брехня.

Щойно вийдете з печери, як мушу перевдягнутися в оці ось лахмани. Так-так, адже я не на бенкеті була, а в лапах лютого дракона. Татуньо про все подбав. Оцю сукню, що на мені, повинна спалити. Тато її довго вибирав і вибрав таку, щоб не шкода було… І це ще не все! Ось пляшечка, бачите? В ній фарба червона. Кілька кривавих крапель – розумієте? – тут-там… кілька подряпин голкою… Зате яке враження!

Розділ 1 s

– Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.

– Або якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами… Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні… Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…

– Що це вам на думку спало? Покиньте ці істерики! Тут йдеться не стільки про вас, як про долю князівства. Я на цій землі народився і зла їй не хочу… Нікуди вас не випущу з печери.

Розділ 2 s

– Мені остогидла брехня! Я хочу вирватися з цього заклятого кола липових героїв! – говорячи, весь час спідлоба стежила за змієм.

– Ви самі заспокоїтесь чи мені вас утихомирити?.. Так, я не був до сьогодні драконом, але зараз став ним. І доведу це… А коли вам хочеться правди, то ось вона: я зовсім не добрий, а просто боягуз. Це страх не дозволяє мені бути лютим… Травичку їсти безпечніше…

– Неправда! – скрикнула Настасія. – Як ви так можете?

Розділ 6.s

– Я ще й не те можу, – твердо відповів дракон. – Тому ліпше займіться своєю зовнішністю. А то наче ви й справді десь балювали, а не в печері сиділи.

– Ну й займуся! Противний!

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe