коронавірус

3-5 хв на зйомку: портрети письменників, зняті по відеозв’язку

24.03.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Український фотограф Валентин Кузан під час епідемії коронавірусу запустив фотопроект «Гадання на карантині», знімаючи портрети митців під час відеодзвінків. Про це він повідомив на своїй робочій Facebook-сторінці.

 

«Гадання на карантині» — це частина його проєкту «Cultprocess», в межах якого Валентин уже 5 років знімає портрети українських митців вдома, на репетиційних базах, у гримерках, за лаштунками, на фестивалях, у майстернях, виставкових просторах і резиденціях. Під час карантину же спробувати знімати їх через відеодзвінок.

 

 

«Водночас, я поєднував їхні зображення із тим, що бачив довкола себе, теж будучи в ізоляції. У нашій студії, де відбулась половина зйомок через смартфон, є певна кількість книжок, котрі годяться тільки для того, щоб по них гадати. Так само робив із виданнями цінними, або з випадковими поверхнями: імпровізував, випробовуючи, хто до чого підійде. Відкривав книжки на випадковій сторінці та шукав зв’язок. Навіть непрямий, іноді комічний. Але часом дуже влучний», – пояснює фотограф.

 

До серії увійшли портрети письменників Юрія Іздрика, Гаськи Шиян, Остапа Сливинського, Зази Пауашвілі, фотографів Дмитра Купріяна та Михайла Палінчака, режисерки Надії Парфан, художника Дмитра Красного, джазового музиканта Дениса Аду та співачки Христини Халімонової.

 

 

Як розповів Валентин в ексклюзивному коментарі Читомо, на цю ідею його надихнув один із улюблених фотографів Гаррі Грюер, який ще на початку сімдесятих  знімав людей дистанційно – через зламаний телевізор, по якому транслювали тодішні Олімпійські ігри.

 

«І коли виникла ситуація з карантином, це стало для мене очевидно: зйомка через телефон – це ідеальна метафора віддаленості і навіть відчуженості людей одне від одного за останній час, дистанціювання, просто підкресленого карантином і доведеного ним до максимальної точки», – зізнався він.

 

 

Кузан зазначив, що зйомки портретів через відеозв’язок були дуже короткими – від 3 до 10 хв.

 

«Більшість із них тривали лише по 3-5 хв, що теж якоюсь мірою відповідає ідеї: у смартфоні ми дуже швидко гортаємо те, що потрапляє нам на очі», – пояснив фотограф.

 

За його словами, ці зйомки кардинально відрізнялися від студійних. Хоча базові речі залишалися такими ж.

 

 

«Я просив людей фіксувати телефон де-небудь, щоб не тримати його в руках. Мала залишатися можливість вільно рухатися в просторі, і мені потрібні були не тільки крупні плани. Відповідно, я просив людей стати там, де найкраще світло. Так само шукав ракурс, як роблю це на інших зйомках.

 

Але тут значно більше залежало від людей по інший бік камер. І самих камер, виходить, було аж три замість однієї: у героя зйомки, моя, на яку я отримував зображення, і фотоапарат, котрим я це зображення знімав», – розповів Валентин.

 

Раніше ми повідомляли, що ілюстраторка з Києва, яка зараз живе у Китаї, Юлія Тверітіна створила коротку графічну історію про життя в умовах карантину.

 

Також читайте, які акції, знижки та онлайнзаходи підготували для вас на час карантину українські видавці та книгарні.

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект