Jólabókaflóðið — різдвяна книжкова повінь в Ісландії

06.01.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

У кожному «топ-5» фактів про ісландську культуру ви прочитаєте про Jólabókaflóðið — традицію дарувати одне одному книжки на Різдво. Але не все так просто: на книжки під ялинкою працює уся видавнича галузь.

Jólabókaflóðið — «Різдвяна книжкова повінь», (спрощено) Йола-бока-фло-дід — це сімейна традиція, модель діяльності усієї книговидавничої галузі, а також найважливіша літературна подія року. Різдвяна книжкова повінь починається приблизно тоді ж, коли починають з’являтися святкові декорації у супермаркетах — на початку листопада. Саме тоді ісландці влаштовують перші спільні читання у бібліотеках і зустрічі з авторами у книгарнях. Незабаром підключається медіа: розмови про прийдешню повінь, інтерв’ю з видавцями й книжкові огляди.

А тоді виходить щорічний Bókatíðindi — «Книжковий бюлетень», (спрощено) «Бокатідінді» — майже 100-сторінкова книжка книжок. У цьому бюлетені, (цьогоріч 84-сторінковому), можна знайти кожну книжку, що виходить під Різдво. Це здебільшого нові видання, або перевидання під новою обкладинкою: книжки перекладні та ісландських авторів, поетичні збірки, арт-буки, науково-популярні і дитячі видання, і багато іншого. Бюлетень приходить у кожну* ісландську поштову скриньку. Сьогодні його також можна подивитися онлайн.

Більшість книжок в Ісландії виходить саме у період з початку листопада до кінця грудня — цього разу різдвяний книжковий каталог включає більш ніж 700 назв. У передмові до каталогу голова Ісландської Асоціації Видавців Хейдар Інґі Сванссон наводить цифри: «За результатами опитування, проведеного агенцією Zenter для Асоціації, минулого року більш ніж 60% ісландців отримали книжки у подарунок, а 70% купували їх рідним та близьким на Різдво». І закликає ісландців у новому році не тільки купувати й дарувати книжки, але і читати, слухати їх, говорити про них.

 

Ісландці дуже люблять свої традиції, тож іноді може здаватися, ніби кожну з них вони практикують віками.

 

Часто так і є: до прикладу, ще одна різдвяна традиція — дарувати вовняний одяг. Казочку про «Різдвяного кота», Jólakötturinn (Йолакьохтурін), який приходить і викрадає невдах, які вовняного одягу не отримали, передають з покоління у покоління вже сотні років.

Тим часом, книжкова повінь — традиція значно молодша. Бере початок вона у 1944 році, під час Другої Світової війни. На початку війни Ісландія ще була суверенним королівством в унії з Данією. Данія була окупована Німеччиною, тож імпорт в Ісландію був украй обмежений, багато товарів повсякденного вжитку були у дефіциті. Окрім паперу — під час війни у ньому не було великої потреби, і ісландці, що у своїх кліматичних умовах і так любили читати, знайшли, що з ним робити.

 

У 1944 році Ісландія стала незалежною республікою шляхом референдуму, і того ж року почалася традиція Різдвяної книжкової повені — в країні видали перший Книжковий бюлетень і ожила книговидавнича сфера. Оскільки інших подарунків було обмаль, книжки виявилися найдоступнішим і найприємнішим варіантом.

 

Читайте також: Адвент-історії, або 14 книжок, які варто прочитати до Різдва

 

Сьогодні книжкова повінь — центральна подія ісландського книжкового року. У її межах наприкінці листопада проходить Рейк’явіцький Книжковий Ярмарок і безліч менших і локальних йолабока-подій по всій країні.

Деякі видавці — наприклад, Bókabeitan — використовують Facebook як інструмент промоції своїх книжок під час книжкової повені. Але для більшості достатньо бути згаданими у Книжковому бюлетені, де наприкінці є розділ з контактами кожного видавництва, чиї книжки з’явилися на сторінках каталогу. Бюлетень виходить накладом у 125 тисяч примірників (37% населення Ісландії) коштом Ісландської Асоціації Видавців. Кампанія бюлетеню починається у перший день зими (у 2018 році це було 27 жовтня за ісландським календарем) і закінчується 14 лютого, у Міжнародний день дарування книжок. Між цими датами ісландці замовляють книжки з каталогу напряму у видавництв, хоча і книгарні не залишаються без уваги.

 

Читайте також: Що читачеві примножує хюґе, а що – ні

 

Так, про Йолабокафлод люблять писати у туристичних довідниках, але це не означає, що самі ісландці багато про нього говорять. Це просто спосіб життя їхньої книжкової галузі – річ цілком звична. Насправді, за спостереженнями Читомо, більш ніж 85% постів у соцмережах з хештегами #Jólabókaflóðið та #Jólabókaflóð** сьогодні — не ісландські.

Цю традицію у 2015 році «офіційно» запозичила Велика Британія зі створенням неприбуткової організації Jolabokaflod, що має на меті залучення більшої кількості британців до дарування книжок і читання. Jolabokaflod навіть має краудфандингову кампанію для збору грошей на власний Книжковий бюлетень, хоча британський книжковий ринок значно більший за ісландський і навряд чи поміститься на вісімдесяти чотирьох сторінках. У спрощеному варіанті — дарувати книжки на Різдво й одразу їх читати — або у поєднанні з Адвентом цю традицію також переймають окремі читаки з усього світу.

 

*Мабуть не кожну, але така вже давня ісландська легенда.
**Різниця — ið — це визначений артикль.

 

Авторка: Марина Дубина

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект