Book Forum

Мистецтво чи ринок: як відрізнити масову літературу від елітарної?

26.10.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Чи добре написана та відзначена когортою критиків книжка автоматично стає актом мистецтва? Чи хороша книга завжди потенційно переживає наш час? Як серед усього різноманіття не проґавити майбутніх класиків? Відповіді на ці запитання шукали учасники дискусії «Чому сьогодні все важче відрізнити літературний ринок від мистецтва?» на 25 Book Forum.

Спікерами події, організованої журналом «Шо», були літературна критикиня та редакторка видавництва «Темпора» Богдана Романцова, літературний критик та журналіст Андрій Дрозда, письменниця та перекладачка Катерина Калитко, письменниця і літературна критикиня Марія Галіна. Модератором та ідейним натхненником зустрічі був літературний критик Євгеній Стасіневич.

 

Катерина Калитко: «Мені здається, мистецтво завжди краще видно з дистанції. Мій внутрішній компас працює таким чином. Акт мистецтва приголомшує – не обов’язково зі знаком плюс, це може бути і реакція відторгнення, бажання вступити в суперечку з цим текстом, але він має не давати тобі спокою ще довго після прочитання.

 

Якщо назвати формальні критерії, то це зазвичай речі, які залишають якийсь слід в історії ідей; речі, які є якщо не кардинально новим, то бодай етапним в мовностилістичному питанні; речі, які дуже точно передають дух свого часу. Для мене фактом мистецтва залишається те, що виводить з зони комфорту».

 

Богдана Романцова: «Я орієнтуюся на тексти, які будуть цікаві в майбутньому, іноді нехтуючи ринком теперішнім, продажами та тиражем книжки. Якщо брати двох західних прозаїків, наприклад, умовного Умберто Еко та умовного Пауло Коельйо, то я обираю Умберто Еко, навіть розуміючи, що це може позначитися на тиражах та продажах».

 

Читайте також: Як опублікувати свій перший твір: три кейси від молодих авторів

 

Андрій Дрозда: «Ринок переформатувався і навчився продавати все, що завгодно. Письменники хочуть Їсти, йде жорстка конкуренція і потрапити в топ складно. Деякі ловлять тренди, орієнтуються на можливого уявного читача та хочуть здивувати. Зараз взагалі гасло «здивуй мене».

 

Стало цікавіше та багатше, стенди провідних видавництв просто ломляться від шикарних перекладних новинок. З одного боку, це гірко, з іншого, чудово, що так відбувається. Стан літератури покращився, коли ринок включився, навіть такий напівживий, який ми маємо зараз».

 

Богдана Романцова: «Насправді нам трохи пощастило – Україна відстає. Тому ми можемо дивитися на західний ринок і закладати, в якому напрямку будемо рухатися в найближчі років 15. Звичайно, якщо все буде добре і якщо не буде книжкового апокаліпсиса».

 

Починаючи з 2016 року в Україні вийшло в перекладі більше нобелівських, пулітцерівських і букерівьских лауреатів, ніж за всі попередні роки незалежності.

 

Катерина Калитко: «В Україні почався нормальний ринок, хай який він кволий, місцями недолугий і смішний, але тим не менше він вже почав задавати здорові тенденції, а також почав трошки збавляти градус цього пафосного переживання».

 

Все, що було незрозумілим, ринково неуспішним чи актом індивідуальної графоманії, раніше дуже легко називалося «тонким мистецтвом», яке ніхто не розумів. І ми насправді переїли цього. Тому я намагаюся стримувати порив пошуку великих мистецьких віх в поточному світовому та українському процесі».

 

Євгеній Стасіневич: «Коли я думаю про всім відомий роман «Щиголь» Донни Тартт, розуміючи усі його плюси та мінуси, мені здається, що це частина високого ринку. Вона може бути чудовою авторкою, але, попри все, мене не полишає дражливе відчуття, що це роман не на дуже довгий час. За 20 років він загубиться і припаде пилом».

 

Андрій Дрозда: «Книжки, які точно переживуть наш час і які водночас є ринковими явищами – це «Гаррі Поттер» Джоан Роулінг і «Гра престолів» Джорджа Мартіна. Ці дві великі позачасові епопеї є і частиною масової поп-культури, і високохудожніми мистецькими артефактами».

 

Богдана Романцова: «Зміст – ніщо, форма – все. Якщо книжка написана стилістично добре, якщо вона класно зроблена як мистецький продукт, то вона має дуже непогані шанси залишитися в історії, навіть, якщо вона не відповідає на тенденції сьогодення чи на події, які відбуваються саме зараз».

 

Читайте також: Кароль Пєкарський про кінець книжок та майбутнє читання

 

Марія Галіна: «Візьмемо, до прикладу, Гомера, якого ми вважаємо класиком. Насправді ж він читав свої вірші, «Іліаду» та «Одіссею», за їжу. Коли ми відносимо щось до масової літератури, можливо, ми трохи помиляємось».

 

Немає ніякої прірви між масовою та інтелектуальною літературою, і ніколи не було. Все, на що реагує натовп, залишиться потім в історії.

 

Андрій Дрозда: «Те, що продавалося в м’яких обкладинках і було годинним чтивом, лишається в історії літератури як зразок фундаментального наріжного каменю жанрів. Яскравими прикладами є «Сяйво» Стівена Кінга, «Франкенштейн» Мері Шеллі чи «Дракула» Брема Стокера. Вони були відкривачами жанру».

Богдана Романцова: «Якщо я бачу, як твір зшитий і зроблений, як автор вводить і маніпулює героями, тоді для мене це річ більш масового типу. Наприклад, Террі Пратчетт є для мене хорошою ілюстрацією з поетики. Якщо я не бачу, як це зроблено, тоді це або нова форма, або нова ідея на ринку. Крім того, хороший текст – це початок діалогу, якщо він відгукується в інших текстах та інших мистецьких творах, це означає, що це вже не факт ринку, це дещо більше».

 

Євгеній Стасіневич: «Масова література – це гумус, з якого живе уся інша література. Масова література – це література дуже прямої дії. Вона не ходить звивистими шляхами. Детектив мав би змусити нас бути заінтригованими, еротична література має нас збудити, література горорів має налякати. Це література, яка дуже майстерно і просто працює з нашими емоціями».

 

Андрій Дрозда: «Сам ринок розширює межі мистецтва. Тобто він став настільки гнучким, що дозволяє тепер, правильно запакувавши та подавши, змінити наше ставлення до мистецтва. Багато хто, мабуть, лише за допомогою ринку зміг зрозуміти, що графічні романи – це мистецтво».

 

Катерина Калитко: «Ми даремно намагаємося розвести ринок і мистецтво, тому що це сполучні посудини. Це два паралельні світи, які розвиваються орієнтуючись один на одного. Імена переможців великих премій впливають на те, що відбувається на ринку. І так само журі Нобелівської або Букерівської премії обирає переможця з огляду на ринок».

 

Марія Галіна: «Зараз ринок це дуже складне явище, яке базується не тільки на літературі, а ще й на інших засобах медіа. Екранізація чи комп’ютерна гра на основі твору – теж частина ринку і мистецтва».

 

Богдана Романцова: «Книжка давно вже перестала бути просто текстуальним продуктом, зараз це продукт, який поєднує різні естетичні виміри. Книжки, які добре поєднують ці естетичні виміри переживуть майбутнє».

 

Читайте також: Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок України

 

Євгеній Стасіневич: «Якщо дивитися регіонально, де література найбільше схожа на мистецтво, я б назвав авторів Центрально-Східної Європи, таких як Ольга Токарчук, Міленко Єргович, Петер Надаш».

 

Читайте також: Югославський досвід відчуження Міленка Єрґовича

 

Богдана Романцова: «Я за інтелектуальну літературу, але яка має хорошу обкладинку. Наприклад, Умберто Еко чи Кадзуо Ішіґуро».

 

Читайте також: Не відпусти нас, Кадзуо Ішіґуро, 113-тий нобелівський лауреате

 

Андрій Дрозда: «Варто відзначити Зеді Сміт, Маргарет Етвуд, Міленко Єрговича».

 

Марія Галіна: «Безперечно це Террі Пратчетт, але також Сюзанна Кларк та Анджей Сапковський».

 

Читайте також: Дискосвіт українською: здійснити нездійсненне

 

Катерина Калитко: «Я люблю книжки про травми та ціную сильні жіночі голоси, тому Джонатан Літтель з його романом «Благоволительки» та Джеффрі Євгенідіс та його роман «Середня стать».

 

Авторка: Дарія Мимка

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект