Translatorium

VERBація: Колективний переклад сподобається тим, хто любить зосереджено вчитися

16.04.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Шість років колективного перекладу. Десятки перекладених поезій. Один літературно-перекладацький фестиваль. Ось як коротко можна описати роботу перекладацької групи VERBація. Цієї весни вони вперше куруватимуть перекладацьку резиденцію TRANSLATORIUM у Хмельницькому.

Докладніше про резиденцію і метод колективного перекладу — у розмові з учасницями VERBації: Танею Родіоновою, Веронікою Ядухою та Юлією Дідохою.

 

— Ви шість років працюєте разом, чи пам’ятаєте як все починалось?

(Таня) Відверто кажучи, VERBація — це вже просто якась невід’ємна частина нашого життя, як ще один організм, який співіснує разом із нами. Ми навіть святкуємо щороку її день народження (сміється). Створена вона була ще у 2013 році в Хмельницькому як проект Вуличного Університету, націлений на колективний переклад як метод глибшої роботи з текстом і його проговорення в колі колег.

 

До спільної роботи запрошувались різні перекладачі. А вже потім це якось викристалізувалось у сталу групу перекладачок — сьогодні це я, Юлія та Вероніка.

 

Найбільшим нашим захопленням у перекладацькій роботі були і, мабуть, залишаються американські поети-бітники. Хоча зараз почасти наша робота більше переходить у менеджерське русло, адже у 2017 році ми заснували літературно-перекладацький фестиваль TRANSLATORIUM і багато сил покладаємо на його підготовку та розвиток.

 

Читайте також: Чого навчали на перекладацькому фестивалі Translatorium №2

— А як працює колективний переклад на практиці?

— (Вероніка) Метод колективного перекладу не є чимось унормованим та академічно прописаним. Здається, що коли берешся за будь-яку роботу, методологія виробляється найкраще в самій дії, не завжди треба читати мануали, а вже потім розпочинати щось, керуючись чинними правилами.

 

Те ж саме і з перекладом, над яким працюють кілька людей, бо завжди залежить, хто ці люди, як вони між собою комунікують, що їм подобається в стильових, жанрових, лінгвістичних, фонетичних, навіть гуморових та всіляких інших аспектах мовної пари, з якою вони працюють.

 

А як тільки перекладачі сходяться зі спільною метою та інтересом — вони створюють свій алгоритм перекладу, і він буде для них значно кращим, ніж хтось міг би порадити.

Колективний переклад однозначно сподобається тим, хто любить зосереджено вчитися, обмінюватись інформацією, разом опановувати нове, бо власне все це і буде основною діяльністю — творча й розумова співпраця. Можна порівняти це зі спортивним орієнтуванням в тексті оригіналу, коли вся команда працює над фінальним перекладом.

— Чи можна резиденцію порівняти зі спортивним орієнтуванням? Розкажете, що це взагалі за проект?

— (Таня) Це направду проект-мрія для VERBації, адже ми не раз самі хотіли взяти участь у подібному, та не мали змоги.

 

Колись самі для себе створювали умовні резиденції, їздили в сільську місцевість чи в гори, щоб сконцентруватися на перекладі поезії. Тому, мабуть, ми так радо створюємо ці можливості для інших.

 

Нам цікаво, щоб інші теж спробували працювати за методом колективного перекладу. Власне звідси й формат резиденції — 4 учасники, які спільно працюють над одним текстом. Ми обрали для перекладу п’єсу, адже це невеликий за обсягом твір, який резиденти можуть встигнути перекласти за тиждень проекту. Окрім того, ми хотіли б, щоб резиденція мала чіткий результат — це буде читання п’єси акторами театру імені Старицького. Мріємо також і про постановку, але не будемо забігати наперед… Резиденти будуть протягом тижня жити в готелі на березі Південного Бугу та матимуть багато часу на спільну роботу й спілкування. Хочеться, щоб це було не лише максимально продуктивно, але й цікаво для учасників. Тому ми готуємо насичений графік активностей та різні формати роботи. Зокрема, планується лекція, присвячена сучасній британській драмі, від Ганни Улюри.

 

Читайте також про базу перекладачів та перекладачок, що здійснюють переклад з української та на українську – Ukrainian Book Translators Base.

— А як обирали учасників?

— (Таня) Ми оголосили опен-кол, і всі охочі могли заповнити заявку на участь у гугл-формі. Старалися зробити все максимально просто — контактні дані, мотивація, перекладацький досвід, ну і звісно тестовий переклад. Дуже цікаво було потім читати, як різні люди геть по-іншому підійшли до одного й того самого фрагменту тексту. Ми випрацювали свою систему оцінювання: один бал ставився за виконаний переклад, другий — загальний, де ми основну увагу приділяли мотивації. Зважали й на досвід, але він не був головним для нас. Іноді перевагою також була причетність до театру, якась додаткова зацікавленість у предметі. Вибір дався важко й став досить неочікуваним. Адже деякі заявники, які мали невеликий досвід художнього перекладу, чудово впорались із завданням, а деякі навпаки.

— У чому полягатиме ваша робота в контексті резиденції?

— (Вероніка) З моменту, як прийшла ідея створити перекладацьку резиденцію, з’явилось і багато обов’язків, різнопланових завдань, які постійно лише прибувають, як дорога перед мандрівником. Ми ще в грудні почали формувати нашу візію на трьох щодо майбутньої резиденції та намагались зорієнтуватися, що, коли, на коли, для кого, з ким, де, скільки, як це все має відбуватися і як ми будемо залучені в процесі. Окремою та дуже нелегкою сходинкою у підготовці був вибір п’єси, а також комунікація з авторкою та її агентами.

 

Коли з’являється ідея, одразу уявляється її втілення, проте між першим і другим утворюється цілий заплутаний моток із найбільш неочікуваних справ, вирішення яких складає організаторські будні.

 

Отже, ми — перекладацька група VERBація — кураторки резиденції та редакторки тексту п’єси, яку перекладатимуть учасники. Якщо ж більш детально, то ми направлятимемо рух резиденції, консультуватимемо, координуватимемо, проводитимемо освітні заходи, завжди будемо допомагати, тож я б назвала нас такими собі магічними помічниками для резидентів, принаймні хочеться ними побути.

 

Резидентів ми не закликатимемо відтворювати схему роботи VERBації. Так, ми охоче поділимось всіма деталями нашого досвіду колективного перекладу, та в першу чергу для того, аби підтвердити, що такий тип роботи ефективний і має багато переваг. Проте резиденти опиняться в умовах, де їм для їхньої роботи потрібно буде випрацьовувати метод колективного перекладу з власними особливостями і потребами.

— А хто обирав п’єсу?

— (Таня) Це був спільний вибір, хоча справді в ці процеси більше за нас усіх занурилась Вероніка.

 

— (Вероніка) П’єсу обрали одностайно, цьому передувало спілкування з драматургинею Ніколою МакКартні, яка дозволила нам ознайомитися з кількома її текстами, що підходили під наші вимоги. Потрібно було зважати на обсяг тексту, оскільки ми обмежені часовими рамками 7 днів резиденції, впродовж яких треба зробити готовий переклад, ще й вичитати його. «Home» про соціальні взаємини між людьми, які зв’язані сімейними узами, про шаблони поведінки, про толерантність та умови навколишньої дійсності. Ця п’єса схожа на фрагмент повсякденності, в якій ми так само живемо, вона ілюструє звичайне життя, в якому ніхто ніколи не може врешті розібратися.

— Окей. А ось цей досвід зможе дати щось для сфери перекладу в цілому?

— (Юля) Для початку хотілося б зазначити, що, попри підвищений за останні роки інтерес до перекладу в Україні, перекладацьких резиденцій як таких проводилося у нас дуже мало, а в багатьох країнах це вже давня та поширена практика. Особливість нашої резиденції ще й в тому, що, на відміну від більшості літературних резиденцій, де кожен учасник працює виключно індивідуально, тут учасники матимуть можливість об’єднати свої зусилля задля єдиного кінцевого результату. Крім того, учасники працюватимуть із сучасною британською драматургією, яка ще мало досліджена українськими перекладачами.

Отож, якщо ці аспекти й не суттєво вплинуть на загальну картину перекладацтва в Україні, то, принаймні, заповнять деякі його прогалини. По-перше, звісно ж, сама поява такої резиденції. По-друге, завдяки формату резиденції — колективній роботі — ми зможемо об’єднати перекладачів, чим посприяємо розширенню їхнього професійного кола та української перекладацької спільноти загалом. 


— (Вероніка) Хоч ми не маємо стосунку до театру, проте помічаємо, що з перекладними п’єсами працюють не так часто, особливо що стосується доробків саме драматургів сьогодення. В Україні є незалежні театри, які звертаються до творчості загальновідомих супер-зірок тієї ж британської драматургії, і я розумію, що зважаючи на ряд причин, братися за нікому не відому п’єсу та розраховувати на касовий успіх надто ризиковано. А оскільки нас цікавлять саме новизна та освітня актуальність, і ми не комерційний проект маємо значно ширші рамки для вибору твору.  

— Чи будуть ще якісь проекти після резиденції?

— (Таня) Звичайно, наш літературно-перекладацький фестиваль TRANSLATORIUM. Уже втретє він проходитиме в Хмельницькому, цьогорічні дати — 4–6 жовтня. Програма вже формується, учасники запрошуються. Маємо надію, що він буде ще кращим, аніж у минулі роки. Адже досвіду стає все більше, а бажання робити подію кращою лише зростає. Серед іншого, є ідея представити переклад, зроблений на резиденції, у вигляді повноцінної вистави, щоб показати такий прояв перекладу в нашому житті. Однак наразі це все на етапі пошуку партнерів і фінансових можливостей.

 

*Перекладацька резиденція TRANSLATORIUM відбуватиметься у Хмельницькому 19-25 квітня. Проект реалізується літературно-перекладацьким фестивалем Translatorium та Агенція розвитку Хмельницького за підтримки програми Culture Bridges, що фінансується Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою в Україні у партнерстві з EUNIC — Мережею національних інститутів культури Європейського Союзу.  

 

Читайте також про програму для розрахунку вартості перекладу.

 

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект